Чим твір на тему"наталка полтавка ідеал української жінки"

Останні публікації

Аналіз вірша Сергія Єсеніна “Не дивися на мене з докором” – Єсенін С. АТвір на тему «Опис квітки ромашки»Лірика кохання у творчості Ф. І. ТютчеваПеппи Довга Панчоха – Линдгрен АстридЗлочин і покарання характеристика образу Іллі Петровича(Пороху)

Реклама

Товары

Сапожки со скидкой



Огромный выбор, быстрая доставка!

lamoda.ua

Скидка 70%

-30% сегодня!



Невероятные скидки на женскую одежду и обувь. Только сегодня

lamoda.ua

Духи на любой вкус



Покупайте духи в интернет-магазине Essence Perfumum

essence-perfumum.ua

от 69 грн

Грандиозный SALE!



Мужская спортивная обувь со скидками до 60%

lamoda.ua

Душевна краса Наталки Полтавки за однойменною п’єсою І. П. Котляревського II варіант

Українська земля. Чарівна, неосяжна, велична. І на цій землі живуть загадкові і напрочуд гарні жінки. З давніх-давен славляться вони працьовитістю, вмінням господарювати й виховувати дітей, виділяються красою зовнішньою й душевною, силою почуттів, вірністю у коханні й моральною чистотою.

У п’єсі І. Котляревського «Наталка Полтавка» вперше з’являється реалістичний образ української жінки. Перед нами постає образ українки, яка причаровує своєю глибокою душевною красою, красою внутрішнього світу, великою пошаною до матері, до старших, своєю працелюбністю, дівочою чистотою, скром

Ністю і відданістю коханню. Ще на початку п’єси Наталка дає собі самохарактеристику:

Не багата я і проста, но чесного роду,

Не стиджуся прясти, шити і носити воду.

І ці слова підтверджуються вчинками дівчини, словами її знайомих.

Пан виборний, односелець Наталки, з великим захопленням вигукує: «Золото — не дівка!..». Він наголошує на її працьовитості: «Яка трудяща, яка рукодільниця». Усі матері в селі ставлять у приклад Наталку своїм дочкам, а возний вважає її «найкращою зо всього села і всіх прикосновенних околиць дівицею».

Звичайно, що найкраща дівчина в селі не залишається поза увагою чоловіків. До Наталки постійно сватаються і дяк, і волосний писар, і підканцелярист, а вона всім відмовляє, бо глибоко кохає Петра. Чотири роки жде не діждеться дівчина повернення свого милого. Свої почуття вона виливає в пісні, а потім зі щирістю і схвильованістю вигукує: «Петре!.. Я тебе любила і тепер люблю! Нехай глянуть мої очі на тебе іще раз і навіки закриються…» Які душевні переживання! Яка сила кохання! Перед нами постає вірна, щира і ніжна душа української дівчини. Яка благородна натура у Наталки! Адже не кожна дівчина зможе кохати і чекати хлопця чотири роки, не отримуючи жодного листа. Наталка ж вірить у повернення коханого, залишається йому вірною. Не можуть захопити її ніякі багатства та обіцянки.

Мати, по-своєму розуміючи щастя дочки, вмовляє її вийти заміж за якогось багатого чоловіка, покращити її життя хоч на старість. Вона виховала свою дочку доброю, чесною і працьовитою, тепер вона може відпочити, переконавшись, що доля дочки вже влаштована. Коли до дівчини сватається возний, мати стає на його бік. Наталка ж захищає свою гідність, розуміючи, що шлюб з матеріального розрахунку не принесе їй щастя, бо, ставши дружиною багатого, вона «буде гірше наймички, буде кріпачкою». Донька відповідає матері, що краще посивіє дівкою, ніж вийде заміж за того, до кого не лежить серце. У цих словах основне Наталчине правило: жити за голосом серця, не допускаючи ніякого компромісу з совістю. Сім’я для цієї дівчини — єднання двох люблячих сердець. Та постійні дорікання і сльози надломлюють Наталку, і вона задля спокою неньки подає рушники возному. Ні, це не зрада Петрові, це самопожертва заради матері. Цей крок звеличує дівчину в наших очах, розкриває внутрішню красу героїні.

Поряд з ніжністю і гідністю в Наталці живе рішучість і сміливість. Коли несподівано повертається Петро, вона без вагання вступає в боротьбу зі звичаями, зі своїм женихом возним. Любов Наталки така велика і чиста, що дівчина не звертає уваги на погрози і сміливо кидає всім в обличчя: «Окрім Петра, ні за ким не буду. До цього мене ніхто силою не принудить…». Нас зачаровують енергійність, розум і наполегливість цієї дівчини.

В образі Наталки Котляревський оспівав кращі риси українок, їхню духовну красу Дівчина не порушує селянських моральних законів, які формувалися протягом століть. Турбота про свою дівочу честь, про честь сім’ї, відданість тому, кому дала слово, моральна чистота його героїні будуть приваблювати ще не одне покоління читачів, тому що в ній втілилися віковічні моральні цінності, що не вмирають ні в які часи. Кожне нове покоління прагне збагатити власний досвід, віднайти моральні взірці кохання, людської краси, благородства, спираючись на здобутки 

План характеристики образу толі 4.1. толя — син хазяїна будинку. 4.2. опис зовнішності толі. «це була дитина ніжна, делікатна, смирна. ходив завжди чистенький, чепурненький, на двір він виходив боязко, ніколи не розбишакував», «…штанці на ньому бархатові, не то чудні, не то винуваті, не то злякані», «випещені ніжки». 4.3. риси характеру і поведінка героя: а) тендітний; («…чистенький. ніжний, з щічками, як проскура») б) богобоязливий; («…тихенько хреститься й блідніє…») в) самоповажний; («…він терпіть не міг, як йому цей федько говорив: «толька». наче він йому товариш», «…кричати на вулиці не личить благородним дітям…») г) брехливий; («неправда! неправда! — ще жалібніше і з страхом забився толя. — я не хотів іти, а вони мене потягнули на річку. а потім федько узяв і пхнув мене на кригу… спитайте всіх…я не винен») д) байдужий до горя інших; («коли федькова труна сховалась за рогом вулиці й не було вже нікого видно, толя одійшов од вікна, перекрутився на одній нозі й побіг гратися з чижиком»). е) підступний; («…чижика він сказав федьковій матері віддати йому, бо він його виграв у федька») 4.4. «лякливий, як заєць, а шкідливий, як кішка». (народна мудрість про героя). «федько халамидник» характеристика толі образ толика — панської дитини, яку оберігали від будь-яких труднощів, протиставлений образу федька. це протиставлення виявляється і в портретних характеристиках, а особливо через поведінку в критичній ситуації. толя сам напросився на крижини, бо його мучила заздрість до федька, але зізнатися в цьому своїм батькам він побоявся. толя сприймає благородний вчинок федька як належне, його не мучить сумління, що він обманув, звалив свою провину на товариша. коли федько помер, толик навіть не прийшов попрощатися з ним, лише байдуже спостерігав з вікна за похоронною процесією. засобом характеристики цього героя є й фінальний епізод: толя приходить до матері федька забрати чижика, хоча федько виграв суперечку і цей чижик уже йому не належав. за виразних деталей автор дає зрозуміти нам, яка людина виросте з цього толика. неоднозначно зображені батьки федька-халамидника: їх поведінка стосовно сина видається жорстокою, але вона психологічно вмотивована. батьки федька знаходяться в повній залежності від толикових, бо знімають у них квартиру і в будь-який момент можуть опинитися на вулиці. цим і зумовлене таке строге покарання сина за те, що він образив хазяйську дитину. надзвичайно прикро, що толя, якого врятував ціною власного життя федько, навіть не робить ніяких висновків, більше того, він аніскільки не засмучений тим, що сталося. виходить, що благородний учинок «халамидника», який призвів до страшної трагедії, був непотрібний, бо зрозуміло, що такі, як толик,

  недавно я прочитала твір "федько - халамидник". в ньому розповідається про зухвалого хлопчика який ризикнув своїм життям, аби довести, що він не боягуз. і хоч на перший погляд він був розбишакою, проте десь в глибині душі він був добрим.   на мою думку душевна краса врятує світ, адже не важливо гарна людина чи ні. вона може бути красивою, але з черствою душею, а може бути не гарною зовні, але гарною всередині. все залежить від наших вчинків, а вчинки залежать від нашої душі. і якщо ти зробиш добрий вчинок то можливо не врятуєш весь світ, про те ти зробиш щось добре людині, або врятуєш її і за це тебе поважатимуть.   отже. зовнішність не головне, головне це твоя внутрішня краса. тобто душа.