Мое знакомство с наталкой полтавкой. нужно описать ее характер, возможно внешность и тому подобное.

   Наталка Полтавка — центральний образ п’єси. Це звичайна українська дівчина. Про себе вона співає: Не багата я і проста, но чесного роду,  Не стиджуся прясти, шити і носити воду. 
   Риси характеру Наталки Полтавки: чесність і сердечна чистота; духовна збагаченість; працьовитість і кмітливість; рішучість і винахідливість; любов до матері і шанобливе ставлення до старших; освіченість і чемність.
   В образі Наталки Полтавки втілені найкращі риси української дівчини: щирість, скромність, доброта, чесність, вірність коханому, любов до рідних. А ще автор підкреслює її рішучість і наполегливість у боротьбі за власне щастя. Можна стверджувати, що Наталка — ідеал селянської дівчини.

Я вважаю, що батьківський дім відіграє ключову роль в житті кожної людини. 
По-перше, рідна домівка дає старт, а як відомо якщо нормально почнеш свій життєвий шлях, то тебе неодмінно чекатиме успіх. Недарма у народі існує вислів : "Вдома і стіни допомагають". Так, можна розгянути образ Івана Дідуха у новелі В.Стефаника "Камінний хрест", де головний герой уособлює всіх українських емігрантів, які вимушені були покинути рідну домівку, але широ сумують за Батьківщиною. 
Отже, кожна людина зможе себе по-справжньому відчути гармонійною частинкою тільки в Батьківському домі. 

Першу відому на Русі бібліотеку заснував київський князь Ярослав Мудрий у 1037 році при Софійському соборі. Тут же було відкрито й книгописну майстерню – скрипторій, де перекладалися та переписувалися книги, привезені з Греції та Болгарії. Зважаючи на саме цю обставину, Софійський собор став релігійним та ідеологічним центром усієї держави. А Ярослав і його сподвижники добре розуміли значення книги, зосереджуючи тут як церковні твори, так і літературу з питань світової історії, географії, астрономії, філософії та юридичні трактати. Саме в бібліотеці Київської Софії було складено, на думку відомого знавця давньоруських літописів О.О.Шахматова, літописний звід 1037-1039 рр. У Софії (приблизно між 1037-1051 рр.) було написано митрополитом Іларіоном знамените “Слово про закон і благодать”. Тут розроблялися і складалися основи першого збірника законів “Руська правда”, створено “Ізборники Святослава” (1073, 1076 рр.), “Остромирове Євангеліє” диякона Григорія (1056-1057 рр.).