З оповіданням «Тореадори з Васюківки» ми нещодавно познайомилися на уроках укр. літ. Воно мені дуже сподобалося, бо це надзвичайно цікава історія, і події, описані автором, мене дуже захопили. Головними героями цього твору є звичайні школярі Ява Рень і Павлуша Загородній, які мешкають у селі Васюківка. Це справжні бешкетники, фантазери і порушники шкільної дисципліни. Але разом з цим – це дуже добрі і чуйні хлопці, які бажають іншим лише добра.
Ява Рень – це відчайдушний енергійний хлопець. Але звідки ж взялося таке незвичайне ім’я – Ява? Так назвав себе сам хлопець, коли йому виповнилося лише півтора роки. Мале пискля хотіло сказати «Я – Ваня», а в нього вийшло лише «Ява». Ось і причепилося до хлопця, як реп’ях до собачого хвоста, оте «Ява». Справжнім ім’ям хлопця майже ніхто у селі не називав.
У Яви було скуйовджене руде волосся і рясно вкрите веснянками обличчя. Хлопець цей надзвичайно відчайдушний і енергійний, зазвичай він і стає ініціатором різноманітних вигадок і бешкетів, у яких завжди приймає участь і його ліпший товариш Павлуша. Ява то вигадує про метро під Васюківкою, то влаштовує бій биків, то організовує шкільний театр. Незважаючи на всі бешкети Яви, цей хлопець здатний і на серйозні вчинки. Наприклад, коли йому знадобилося перездавати екзамен, він знайшов в собі сили все літо готуватися до перездачі, ховаючись на вигаданому ним самим острові і вважаючи себе «Робінзоном Кукурузо».
Ява завжди має благородні наміри, але через брак знань і досвіду, нажаль, разом із своїм товаришем Павлушею іноді потрапляє у прикрі ситуації. Нерозлучні друзі, обмірковуючи свої вчинки, прагнуть усвідомити зроблені помилки і намагаються їх не повторювати в майбутньому, але відразу ж вигадують нову «авантюру». Тому нам цікаво довідатися і про пошуки незнайомця з тринадцятої квартири, і про зйомки в кіно, і про до під час рятування Васюківки від стихійного лиха, і про викриття місцевих «шпигунів».
Мені добре зрозумілі бажання і наміри Яви, адже він мій ровесник. Думаю, головне, що доводить нам Ява – це те, що дружба – велика сила, що поруч важливо мати відданого і вірного товариша, який піде за тобою в огонь і у воду, який не зрадить і завжди до в скрутній ситуації. Я впевнена, що «Тореадори з Васюківки» В. Нестайка – одна з найкращих книжок, тому я усім раджу її прочитати.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Привіт! скоро буде конкурс, а мені потрібна інформація про старий новий рік, з розповіддю мені вже , але мені ще треба таке "спогади бабусі як вони ходили щедрували? " ви скажете - запитай у бабусі, я питала, але вона казала , що нічого особливого, після школи брали сумки, і ходили щедрувати. розумієте, мені потрібно щось цікаве, от я і звертаюсь до вас! дякую!
После 1918 года, когда в РСФСР декретом Совнаркома было введено новое летосчисление (после 31.01.1918 наступило 14.02.1918[1]), возникла традиция отмечать старый Новый год (этой традиции менее 100 лет).
Русская православная церковь в первый день Старого Нового года отмечает праздник Обрезания Господня и память Василия Великого. Этот день не является церковным новолетием, которое празднуется 1 сентября (14 сентября).
С 1700 года по указу Петра I Новый год в России стали праздновать, как и в других европейских странах, с 1 января, причём по-прежнему по юлианскому календарю (этой традиции более 300 лет). В именном указе «О празднованiи Новаго года» от 20 декабря 1699 года было сказано[2]:
Великiй Государь указалъ сказать: извѣстно Ему Великому Государю нетолько что во многихъ Европейскихъ Христiанскихъ странахъ, но и въ народахъ Славянскихъ, которые съ Восточною православною нашею Церковью во всемъ согласны, какъ: Волохи, Молдавы, Сербы, Далматы, Болгары и самые Его Великаго Государя подданные Черкасы и всѣ Греки, отъ которыхъ вѣра наша православная принята, всѣ тѣ народы согласно лѣта свои счисляютъ отъ Рождества Христова осьмъ дней спустя, то есть Генваря съ 1 числа, а не отъ созданiя мiра, за многую разнь и считанiе въ тѣхъ лѣтахъ, и нынѣ отъ Рождества Христова доходитъ 1699 годъ, а будущаго Генваря съ 1 числа настанетъ новый 1700 годъ купно и новый столѣтний вѣкъ: и для того добраго и полезнаго дѣла, указалъ Великiй Государь впредь лѣта счислять въ Приказахъ и во всякихъ дѣлахъ и крѣпостяхъ писать съ нынѣшняго Генваря съ 1 числа отъ Рождества Христова 1700 года.
— Указ №1736 от 20 декабря 1699 года «О празднованiи Новаго года»
До 1699 года в России Новый год отмечали по церковно-византийской традиции — 1 сентября. До 1492 года — 1 марта[3].