с Літературний диктант за повістю Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути» 1) Славко не зміг побувати на виступі Лілі, бо * 2) Лілі після спектаклю вийшла з 3) На змаганнях в особистому заліку Славко завоював * 4) Юлько запропонував Славкові поєдинок, бо 5) "Покажи мені своїх учнів. і я скажу тобі, хто ти"- ця фраза належить * 6) Славко Беркута вів себе неадекватно, тому що 7) У пораненні Юлька Лілі звинувачувала * 8) Славко прийшов до Юлька з мандаринами, щоб провідати і вибачитися. Що трапилося між ними? * 9) У п'ятницю, коли наступила весна і випав сніг, Андрій Степанович зустрівся зі Славком у парку * 10) Хто з підлітків займається фехтуванням? 11) Хто з підлітків займається малюванням? * 12) Хто займається балетом?

1 у нього було змагання
2 Юльком
3 1 місце
4 вважав що сильніший
5 тренерові фехтування
6
7 Юлька
8 Юлько почав звинувачувати Славка
9 Андрій степанович запитав чому Славко не ходить на тренування
10 Славко
11 Юлько
12 Лілі

1) бо в нього був відбір з фехтування в Харкові
2)юльком
3)2і4 місце
4)хотів показатись біля Лілі
5) вчитель з фехтування
6)хотів показати що не все так легко йде йому вруки як каже Юлько
7)самого юлька
8)посварились
9)вони поговорили, Славко розказав як все сталось і його запросив на тренування Андрій Степанович
10)Славко Беркута
11)Юлько Ващук
12)Лілі Теслюк

У повісті розповідається про дитинство самого письменника. Це простий, сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий, йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом, а багато чого довідатися від дорослих. Михайлик сприймає світ, як казку. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі. Михайлик — талановитий хлопець. Ще в школі він береться писати п'єси. Спочатку Михайлик багато їх перечитав, а потім і сам захотів написати. Він правдивий хлопчик, глибоко шанує батьків, поважає старших. Михайлик вдячний батькам, що вони навчили його всього хорошого. Завдяки батькам він не цурається ніякої роботи: вміє рубати дрова, боронувати, за плугом ходити, молотити на жорнах, працювати на городі. Моє відноошення до михайлика таке: це дуже щіриий хлопчик, він любе природу, як його матір тай шанує батьків, як до мене, це дорого коштує. Мені здається, що Міхайліка, трохі защимляють батьки, йому подобалось, що дядько розмовляв з ним, як дорослий, Михайлик гарний хлопчик на мою думку. P.s извеняюсь за грамматику.

 

Такі витвори народної творчості, її неоціненні скарби - прислів’я, загадки і приказки супроводжують нас у побуті з сивої давнини  до нинішніх днів і, очевидно, так буде завжди. Вони містять усе, що трапляється у житті з кожною людиною: будні і свята, сміх і горе, вірність і зраду, радість і обурення, страх і сміливість, бунтарство і покірність… Вони навчають і виховують, лякають і остерігають. 

За довгі віки народ вклав у зразки своєї творчості все, що притаманне його існуванню. Приказки, казки, загадки, прислів*я відносяться до «малих» жанрів народної творчості. Але не можна применшувати їх значення у народному побуті, тому що їх вживає кожна людина кожного дня, у відповідь на будь-яку подію власного чи чужого життя: працюючи, відпочиваючи, святкуючи, виховуючи малечу, оцінюючи явища природи. Ці згустки народної мудрості мають досконалу словесну форму, це мініатіюри, де немає жодного зайвого слівця. Але вони мають глибокий зміст, тому й стали з часом неписаним моральним кодексом суспільства.  

Не так вже й багато у нашій мові слів, до яких би не існувало прислів*я, приказки або загадки.

Ну от, наприклад, візьміть прості слова із щоденного вжитку: ложка, сіль, капуста, дерево, будинок, годинник, сорочка, спідниця, штани…  Впевнений, що до кожного з цих та інших слів не складно підібрати прислів*я або приказку, або й загадку.

Не вірите?

Сидить баба на грядках вся закутана в хустках. Це про капусту загадка. І це про неї, але вже прислів*я: «Пішов би до сусіда по капусту, та на двір не пустять». Саджаючи капусту, приказують: не родися пуста, родися густа.

А ось про ложку загадка: сама не їм, а всіх годую. А ось про неї прислів*я та приказка:  Дали ложку, то дадуть і юшку. Дали ложку, як страви не стало. 

 

І так про все на світі. Моя бабуся полюбляє вставляти у свої розповіді при далеке минуле усілякі прислів*я. З її розмов я для себе зрозумів, що вони виникали в усі періоди життя людей. Так, у війну виникали одні прислів*я, у мирний час інші. Наприклад, під час Великої Вітчизняної війни говорили так:

Затрусився фашист, як осінній лист. Від фашистів звільнилися, як на світ народилися. Айн, цвай, драй, - з нашої землі, фашисте, тікай.

Під час голоду було прислів*я «Навчить біда ворожити, як нема що в рот уложити.

 З усього цього можна зробити висновок: прислів*я, приказки та загадки містять у собі всю красу та мудрість народу, який створив усе це мовне багатство.