Написати твір роздум на тему: мистецтво в житті людини.

Існує в світі відомий, але неосяжний термін «мистецтво». Усе, до чого ми звертаємось, невід’ємно стосується лише його: будинок — архітектура, зображення — графіка, живопис. Нехай щось незрозуміло, але можна впевнено сказати —це Мистецтво.Колись у давніх цивілізаціях і не підозрювали, що їхні побутові речі будуть високо цінуватись, а пам’ятки минулих віків залишатимуться як згадка про невідому історію наших далеких предків. Інколи деякі твори сучасних митців можуть коштувати набагато дорожче ніж ті, які були зроблені тисячу років тому. Все одно, в усьому відображується індивідуальність і неповторність створеного.Твори різних умовних століть найяскравіше передають почуття особистого настрою. Доба середньовіччя — період війн, потім занепаду. Доба Відродження розкриває цвіт душі та гармонії людини. А якщо бароко, то воно переповнює своєю динамікою, яскравим колоритом. Та на відміну від останніх, сучасне мистецтво щось увібрало в себе, а десь і розвіяло. Ці відчуття залишили майже зовсім непомітний слід відлуння давніх традицій. Люди навчилися бачити красу в новому образі. Хтось зображує прості сюжети, а дехто  потребує складних філософських уявлень про світ. Важливим залишається ідея духовності людини. Навіть краплинка на аркуші розповість значно більше, ніж складна багатофігурна композиція. Мистецтво не потребує зайвого. Як і в архітектурі, є лише основа та необхідні елементи. Все і всюди неповторне. Не існує таких речей, які неможливо розрізнити. Техніка і матеріал — все грає важливу роль у цьому відображенні. І це говорить про наближення до ідеалу.Творити прекрасне може кожен. Головне — зрозуміти і впевнено йти до поставленої цілі. Тільки завдяки мистецтву ми можемо передати, як і в пісні, свої найкращі почуття, залишивши особистий, неповторний відбиток в його історії.

            можливо підійде   Музика в моєму житті.                                                           «Озветься в музиці душа –                                                                                Її тривоги і бентежність,                                                                                       Її солодких мрій безмежність                                                                              І відзвук щирого вірша…»                    
     Музика  - яскравий , швидкоплинний, мінливий світ чарівних звуків…    Слово  «музика»  прийшло до нас із Стародавньої Греції.   У грецьких міфах  живуть дев’ять муз – покровительок  наук і мистецтв :  історії, астрономії, комедії, трагедії, поезії, гімнів , танців…. За старовинними міфами сином музи епічної поезії Калліопи був славетний співець Орфей . Своїм чудовим співом він зачаровував богів, людей і навіть приборкував дикі сили природи.     Мова музики складається із звуків. Звуки сплітаються в мотиви  , інтонації, мелодії, і створюють в уяві слухача різноманітні картини. Таке особливе відображення життя людей в мистецтві називають  - художнім образом. Музика може створювати безліч художніх образів: «намалювати»  художній портрет, передати будь-який настрій , почуття і зобразити барвисті звуки природи – пташиний спів, дзюрчання струмка,лункі розкати грому … .   
     Музика нерозривно пов’язана з багатьма видами мистецтв . Наприклад, у пісні поєднується музика і подія, опера та балет – єдність музики , слова, хореографічного , образотворчого і театрального мистецтва… .      Музика не просто живе поруч з іншими видами мистецтв  -  вона надихає та збагачує їх : важко навіть уявити, що музика раптом зникла, наприклад , з мистецтва хореографії чи кіно … .  
    Музику створює людина  для  інших людей. У кожного  -  своя  улюблена музика, яка надихає,  радує, втішає… .  
      «… Присутніх  одразу захопила глибока щирість вираження почуттів через імпровізацію, яка лилася з-під рук сліпого музиканта. Багата кольорами , гнучка й співуча, вона бігла дзвінким  струменем , то здіймалась урочистим Гімном, то розтікаючись задушевним  сумним наспівом. Здавалося часом : то буря лунко гримить у небесах, розкочуючись  у безкінечному просторі, то лише  степовий вітер дзвенить у траві , на кургані навіваючи тривожні спогади про минуле…  .                                                               (В .Короленко «Сліпий музикант.»)     
       Музика – мистецтво звуків. Їх не можна побачити і торкнутися . Але, коли звуки сплітаються у чарівне диво – можна побачити музичну картину.     Музику потрібно уміти слухати , розрізняти. Та не кожній людині це вдається. Одні чують її повсюди , а інші сприймають ,як вид розваги.     
      Я захоплююсь  класичною  музикою. Коли її слухаєш , ніби душа летить в далечінь , а тіло  -  відпочиває. Люди, любіть музику! Вона прекрасна! 

Будь-яка родина бажає виховати порядних, добрих дітей. Так і дядько Кирило виховував свого племінника Климка, головного героя повісті Г. Тютюнника. Хлопчик рано залишився сиротою, і дядько любив Климка, як рідного сина, а іноді й балував його гостинцями, які привозив з чергового рейсу. Він привчав хлопчика до самостійності і стежив за його успіхами у школі. Зі свого боку Климко відплачував такою ж турботою і любов’ю. Хлопчик вмів прибиратися, готувати їжу, він був турботливим, чуйним, організованим. І це далеко не весь перелік позитивних рис характеру Климка.Спільне горе гарних людей єднає, а погані, навпаки, намагаються нажитися на чужих нещастях. Зустрічалися Климкові на шляху до Слов’янська і такі люди. Наприклад, Бородач з базару, який хотів за безцінь придбати плаття вчительки, і ворожка, і поліцаї. Та попри все, добрих людей було набагато більше навіть у важкі часи війни. Якщо б не доброта людей, навряд чи хлопчик пройшов би усю відстань до міста. Та й сам Климко виявляє не менше доброти і сміливості. Він, ризикуючи життям, врятовує незнайому дівчину від Німеччини, назвавши її сестрою, відмовляється від спокійного і ситого життя у тітки Катерини, яка виходила його у гарячці і хотіла навіть усиновити.Зараз, на щастя, життя не потребує від нас надзвичайного героїзму, але просто чинити добро, виявляти порядність і чуйність – це те, що може робити кожен з нас, те, до чого повинна прагнути кожна людина.

Софійка, головна героїня твору, часто читає й перечитує відому казку про Русалоньку, яка вірно любила принца, врятувала йому життя, але так і не змогла стати для нього єдиною коханою. Дівчинка вимріяла для себе такий образ і бачила в особі однокласника Вадима Кулаківського прекрасного принца. Софійка відкрила, що стара шафа — це портал, який, міг перенести у минуле. Щоб позбавити рід Кулаківськіх від прокляття, дівчинка мандрує минулим, своїм втручанням змінює долі людей, які жили багато років тому, і сучасників.

.

Вадим зневажає Сашка, називає його бомжиком, але хлопчик не дуже переймався таким ставленням. Саме Сашко в усьому підтримував Софійку, допоміг їй позбавитись привидів