Будь ласка, потрібен твір про климка. тільки не з інтернета. дякую!

  маленький хлопчик климко, який залишився без батьків, живе з дядьком, що працює машиністом. оскільки його часто не буває вдома, хлопчик змушенний вести є господарство. а коли помирає дядько, маленький хлопчик змушенний сам дбати про себе, намагається якось вижити, втриматись. і ін пішов шукати свого щастя.

  климко-це узагальнюючий образ дитини війни. вона забирає життя близьких климка. вона зробила його одиноким, нещасним і нікому не потрібним, а потім убила і його.   але своєю стійкістю, вірністю, сміливістю,   він святкує перемогу добра, любові, відкритості, взає й людяних щирих стосунків.

      весна – це ясне блакитне небо, білі пухнасті хмаринки, що швидко пливуть по ньому, бо їх підганяє веселий весняний вітерець. весна – це ранні квіти – проліски, фіалки, нарциси, кульбабки, молода зелена трава. це дерева, по стовбурах яких з новою силою тече живильна волога, даруючи силу брунькам та квіточкам. це тепло у повітрі, яке відчуваєш шкірою, це яскраве сонячне проміння, що будить усе навколо.

після зимової тиші весна приносить із собою безліч радісних дзвінких звуків. спочатку бринять об підвіконня краплі від танучих бурульок, шумлять весняні потоки, тріщить, ламаючись, крига на річці. потім повітря наповнюють пісні птахів, що повернулися з теплих країв та починають будувати собі гніздечка. от уже й вітер не гуде серед голих віт дерев, а м’яко шумить новеньким молодим листям. а потім йде перший весняний дощ, рясний, щедрий, гримить перший грім.

а найпрекрасніше навесні – то квітучі дерева. вони заквітають повсюди – в садах, у парках, лісах, на вулицях міста. вони дуже красиві та мають солодкий приємний аромат. здається, що потрапив у казку! а згодом квітки починають висихати, їхні пелюстки відриваються та додолу. і на їхньому місці починають вгадуватися майбутні фрукти – крихітні поки вишні, груші, яблука, персики. буде чим поласувати літом!

весна – то пора квітів. найперше на чорній землі, ще крізь сніг, підіймають до сонця свою голівки проліски. вони тендітні, проте такі сильні, що зуміли пробитися крізь товщу снігу. а в середині квітні настає пора нарцисів та тюльпанів. особливо мені подобаються червоні, проте всі вони гарні по-своєму. згодом у травні пишно розквітає бузок різних кольорів та півонії, а за ними – королева всіх квітів – троянда. у той час дерева та кущі вже стоять вбрані в яскраве зелене листя. і весна дарує нам у повній мірі свою яскраву та живу красу.

          оригинал  htt p: //ycilka.net/tvir.php? id=26#ixzz4cyikrhwh

Зтексту вичитується одне: юрій дрогобич – це людина, яка передбачає, і він міг передбачити сучасний світ, щоб ось так собі сидіти з героєм в 1967 році у краківській кав’ярні і не дивуватися машинам чи «рукобілій» офіціантці з короткою спідницею. адже в сюжет котермак «заходить» надто звично, долає п’ять століть заради розмови, яка існує в одному місці (кракові). котермак сприйняв сучасне, як те, що вже відбулося, і він сам вже відбувся, але в своєму минулому. та це дозволяє йому продовжувати існувати. його спадок, його місто повертають його. він відбувається знову та знову. існує поза своїм минулим у майбутньому, яке «пророчив» завдяки зорям.