Напишите ! героев из сказки маугли !

мій улюблений герой з казки мауглі -  ватажок зграї  - акела. великий сірий самотній вовк був сильним, мудрим старим. вже багато років він водив зграю. лише двічі за своєї молодості він потрапляв у вовчу пастку. він багато знав про людей, а також дотримувавя законів джунглів.

ватажок зграї стає на захист мауглі. він переконливо доводить, що закон джунглів не дозволяє вбити його, бо він жив разом зі зграєю, їв їхню їжу, спав разом з ними, заганяв дичину. якщо наполягають на смерті людського дитинчати, нехай забирають його, акели, життя. він нагадує зграї про її честь і каже щоб зберегти її, треба лише прислухатися до поради свого ватажка - відпустити мауглі до своїх, а «я вас жодним зубом не займу, коли настане мій час умирати. я помру без бою…».

мауглі , , багіра ,акела , каа, анкас , мавпяче племя, шер -хан, табакі, ракша, бульдео, бандар- логи.

«Гомін, гомін по діброві» — народна пісня, «Гомін, гомін по діброві» відноситься до пісень козацьких. Цей твір розповідає про зраду козака й ставлення його родини до цього. Аналіз козацької пісні “Гомін, гомін по діброві” до підготуватися до уроку.

Риторичні запитання: «Коли, брате, з війська прийдеш?»

Повтори: «Нехай тебе…», «гомін, гомін…»; «туман поле покриває», «іди, сину, іди, сину», «мати сина проганяє», «мене, нене…»

Звертання: «Іди, сину…»; «мене, нене…»; «вернись, синку…»; «Коли, брате, з війська прийдеш?»; «візьми, сестро, піску жменю».

Метафори: «Туман поле покриває», «орда знає», «змиють дощі»; «розчешуть терни»; «висушать вітри», «мене змиють дощі.

Епітети: Густі (терни), буйні (вітри)

Пестливі слова: зіроньками; слізоньками; додолоньку; головоньку.

Объяснение:

ответ:Пісня виникла, ймовірно, у другій половині XVII століття[2]. Найстаріший варіант зафіксований на Галичині в записах Доменіка Рудницького 1713 року «Пісні різні і деякі на ноти перекладені»[3]. Срезневський і Каманін пов'язували пісню з Михайлом Дорошенком та Петром Конашевичем-Сагайдачним[4][5] часів хотинського походу. Максимович припускав дату виникнення пісні часами Петра Дорошенка, вбачаючи в Сагайдачному когось із старшин запорозького куреня[6]. Яворницький, посилаючись на Максимовича, припускав, що це був кошовий отаман, сподвижник гетьмана Петра Дорошенка Григорій Сагайдачний.[7] Датування пісні другою половиною 17 століття підтримували В. Антонович, М. Драгоманов[8], Б. Грінченко[9].

У Дрогозденкові Б. Грінченко вбачав брацлавського полковника Дрозденка; текст із збірника Доменіка Рудницького він визначав як літературний.

М. Євстахевич[10], припускала, що «Дрогозденко» — це Дрозденко, сотник, «котрий привів Дорошенкові гетьмана Задніпрянської України Брюховецького в червні 1668 р., після чого Брюховецький був убитий», а Сагайдачний — «правдоподібно, не Петро Конашевич-Сагайдачний, а Григорій Сагайдачний, кошовий отаман в 1686 р.»[11].

Існує польський варіант пісні «По широкій Україні», де замість Сагайдачного згадується київський воєвода Стефан Хмелецький, прозваний «бичем татарським» за перемоги над татарами[12].

Інші назви: «Ой на горі да женці жнуть», «Ой на горі та женці жнуть», «Ой на горі женці жнуть», «Гей, на горі та женці жнуть», «Гой, на горі женці жнуть».

З часом мелодію пісні було використано Євгеном Адамцевичем при написанні «Запорозького маршу» та оркестрою ЗПО ЗСУ у «Козацькому марші».

Объяснение: