Учому полягає мудрість ярослава і його заповіта?

актуальний заповіт ярослава мудрого був як і вчаси правління князя так і сьгодні, бо він   проповідував єдність, працю на користь своєї землі, відстоював наше право на свою землю і заперечував зазіхання «варягів».він  підказує, як треба жити сьогодні, бо мудрість — вічна, вона не міняється з часом. це значить, що заповіт ярослава не втратив важливості й сьогодні, і ми, нащадки мудрого князя, повинні бути вдячними йому за його поради.

Іван франко створив чудовий образ максима беркута, гарячого патріота, безмежно відданого народові. з максимом ми знайомимося вже на перших сторінках повісті. він виявив   себе як безстрашний рицар і вольовий начальник. на вихваляння тугара вовка, що вабив ведмедя, максим з властивою йому прямотою сказав, що якби ведмідь тримався купи, то й ціла зграя вовків йому було б нестрашна. як і батько, максим бачив незламну силу в єдності людей. максим гордий своїм простим походженням і зневажливо ставиться до бунтівного боярина. він розумний, розсудливий, з почуттям власної гідності. великий гнів і ненависть до зрадників виявив максим під час збройного зіткнення  з монголами. героїчно бився максим з ворогами і волів перемогти чи   загинути в боротьбі. та був наказ боярина живим захопити юнака в полон. молодий беркут називає тугара вовка зрадником, рабом чингісхана. «хоч і в путах, а я все вольний чоловік. у мене пута на руках, а в тебе на душі! » — сказав млксим.

Дуже цікаве запитання, кого можна вважати справжнім другом? впродовж всьго життя ми контактуємо з величезною кількістю різних людей. кожен з них залишає свій слід в нашій долі. це може  бути красивий спогад, від якого стає тепло на душі, або стійке враження від років проведених разом. хтось з цих людей здається ідеальним, рік за роком ми сумуємо за такими друзями, хоч і спілкувалися лише раз або двічі.  інші люди викликають сумні спогади. таких ми називаємо товаришами по нещастю. зазвичай це людина, яка завжди уважно вислухає, і поділиться власними проблемами.  але як відрізнити товариша, знайомого від справжніого друга? моя відповідь - ніяк. на мою думку, дружби не існує взагалі. це слово надто часто використовується. від частого використання слова знебарвлюються і втрачають сенс.    існує безмежна довіра, терпіння, повага, тощо. адже коли ми сваримося з батьками, у нас не виникає думка про те, що треба шукати інших. і в дружбі має бути так само. друг це не просто людина з якою тобі приємно спілкуватися, це людина, чиї дивацтва ти готовий терпіти, і яка готова терпіти тебе.прикладом справжньої чоловічої дружби для мене стали стосунки яви і павлуші. їх спілкування не затьмарене заздрістю, пихою або зверхністю. вони гармонійно доповнюють одне одного. врівноважений і спокійний павлуша і веселий непосидючий ява. їх дитинство сповнене різноманітних пригод і вигадок. одне заради одного вони готові на все. коли ява вирішує втекти з дому павлуша як справжній друг є йому здійснити цей задум, разом вони блукають у кукурудзі, разом висліджують, як їм здавалося, шпигунів, разом чіпляють шкільний дзвоник на собаку, і разом несуть за це покарання. життя їхнє не затьмарене інтеренетом, і від того чудове. вони знахоять цікаві прогоди в усьму, що трапляється на шляху. вони можуть уявляти себе тореодорами, акторами, героями улюблених книг, шпигунами, слідчими, сваритись, навіть битись, підтримувати одне одного в скаладних життєвих ситуаціях і переживати разом найкраші моменти життя.саме таким я уявляю справжнього друга. людина, яка завжди поруч, в будь-якій ситуації. навіть після сварки. друг може не завжди вітатися, не телефонувати досить довгий час і не висилати вітальні листівки на свята. достатньо того, що в скрутну годину він буде поруч.