21 - 43 розділи 1. Брехати задля високої мети - це формула щастя а. Данила Міщенка б. Михайла Міщенка в. Валентина Білого 2. Село Половинчик має таку назву, бо половина його жіноцтва знається з нечистою силою. Це пояснення а. Пустельника б. дідуся Софійки в. бабусі Софійки 3. Встановіть відповіднісь 1. Мальва а. кицька 2. Квітка б. лошиця 3. Чорнобілка в. корова 4. Родовим прізвищем маминих предків Софійки було а. Вишня б. Яблуня в. Груша 5. До загадкової квартири поверхом нижче Софійка потрапила разом з а. Вадимом б. Сашком в. бабою Валею 6. Жалів харчів для сімї, а сам вечеряв у знайомих, щоб так зекономити, а. Гордій Кулаківський б. Яків Кулаківський в. Васюня Кулаківський 7. У кого йому не вдалося повечеряти? а. у Дульських б. у Жуковський в. у Старосвітських 8. Баба Валя за порятунок обіцяла Софійці та Сашкові а. пригостити їх цукерками б. написати про них в газету в. повідомити про їх вчинок директора школи 9. "Терпіти не моглa тaтів, що крaдькомa до чужих мaмів зaлицяються!" - так думала а. бабуся б. тітонька Сніжана в. Софійка 10. "У всіх немовби подвійнa душa. Усі хвaлькувaті, брехливі, ненaдійні", - це про рід а. Кулаківських б. Міщенків (Білих) в. Вишнів (Ягід) 11. На одній з картин Пустельника зображено: "…Звaленa у воду стaрa вербa, густий, нaче мохом порослий, очерет, дрімливе лaтaття… І серед усього цього - немов свічкa, тоненькa дівочa постaть". Це була постать а. Софійчиної мами б. тітоньки Сніжани в. Софійки 12. У реченні "Бруківки позолотило опaле листя" використано а. метафору б. уособлення в. персоніфікаці

Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родини Палійчуків». Виплеканий дивовижною і таємничою природою Гуцульщини, ріс він розумним і допитливим хлопцем. Але був не такий, як усі діти: «Дивиться перед себе, а бачить якесь далеке і не відоме нікому або без причини кричить». Щось незрозуміле для оточуючих ховалося в його очах, таке, що і мати відвертала від нього очі. Іноді їй здавалося, що це не її дитина, а «бісеня»"

"Задуманий все, встромляв очі кудись поза гори, неначе видів, чого не бачили другі, прикладав мережану дудку до повних уст, і чудна пісня, якою ніхто не грав, тихо спадала на зелену отаву царинок, де вигідно послали свої тіні смереки"
"Коли Іванові минуло сім літ, він уже дивився на світ інакше. Він знав вже багато. Умів знаходити помічне зілля... Знав, що на світі панує нечиста сила, що арідник (злий дух) править усім; що в лісах повно лісовиків, які пасуть там свою маржинку... , що там блукає веселий чугайстир, який зараз просить стрічного в танець та роздирає нявки; що живе в лісі голос сокири..."
"I коли так молились, Iван був певний, що за плечима у нього плаче, схилившись, Марiчка..."
"Безжурна молодiсть й радiсть знову водили його по сих безлюдних верхах, таких мертвих й самотнiх, що навiть лiсовий шепiт не мiг вдержатись там та спливав у долину шумом потокiв"

"...несподiвано зовсiм, коли вiн зводив очi на зеленi царинки, де спочивало в копицях сiно, або на глибокий задуманий лiс, злiта до нього давно забутий голос:
   Iзгадай мнi, мiй миленький,
   Два рази на днину,
   А я тебе iзгадаю
   Сiм раз на годину...
Тодi вiн кидав роботу i день пропадав"

Якби не було прощення, жорстокості було б ще більше. Покоління змінюються, змінюються звичаї. Було б нерозумно, якби на тебе ображалися за те, що твій прадід розбив чиюсь машину (це я так, наприклад). 
Так я можу ненавидіти коcь за щось. Але хто від цього виграє? Я ні. Агресія і ненависть руйнують людини. Ті на кого ображаються за жорстокість, яка була проявлена колись, теж немає, тому що якщо людина розкаялась, то він заслуговує прощення. Якщо ж пишається тим, що зробив, то тільки в цьому випадку можна вдатися до покарання.Ми приходимо в життя один раз і якщо весь час тримати на всіх образу, то можна залишитися одному на все життя.Вмійте прощати ..