Який місяць року має сонячний колір?

відповідь:

без верби і калини нема україни (за твором м. вороного "євшан-зілля") і. микола вороний — творець поетичних шедеврів. (м. вороний — неперевершений майстер слова, автор глибоко патріотичних творів. "навіть за умов тотальних царських заборон і переслідувань українського слова, — слушно зауважує г. вервес, — вороний непересічні речі, які й зараз можемо сміливо віднести до його кращих надбань".) ii. святі почуття людини, оспівані у поемі "євшан-зілля". 1. наскрізна ідея твору. (через увесь твір проходить ідея любові до рідного народу, до своєї батьківщини, до місця, де ти пустив своє коріння. і горе тій людині, яка відцуралася свого народу і, потрапивши у чужу землю, забула рідне слово, материнську пісню, батьківські заповіти.) 2. образ ханського сина. (ні пісня колискова, ні розповідь про нещасного батька не розбудили в хлопцеві мрій про вільне життя. і лише ароматне зілля є йому згадати рідний степ, милу сторону, своїх батьків. він ніби прокидається від довгого сну, він розуміє: краще в ріднім краї милім полягти кістьми, сконати, ніж в землі чужій, ворожій в славі й шані пробувати! ) iii. актуальність поеми. (в образі ханського сина м. вороний зобразив тих українців, які забули, "чиїх батьків ми діти", тих, які мовчать і не мають сили вибороти крашу долю своїм нащадкам, тих, які шанують чужі звичаї і рідний край. закінчуючи поему, м. вороний ставить риторичне питання: де ж того євшану взяти, того зілля-привороту, що на певний шлях направить, — шлях у край свій

Соломія - один із головних образів повісті Михайла Михайловича Коцюбинського "Дорогою ціною". Це вродлива жінка, з міцною і сильною статурою, гарним обличчям, карими очима, довгими косима.

Важким було у Соломії життя: кохала Остапа, а пан силоміць віддав її заміж за нелюба. Несила була терпіти таку наругу, Соломія відважується на рішучий крок - разом з Остапом тікає від пана за Дунай.

Самовіддана і дужа, вона не раз рятує свого коханого від біди, бореться за життя Остапа, виводячи його з плавнів, а потім викупляючи в жовнірів. Тяжко поневіряються молоді по Туреччині, проте Соломія ладна все стерпіти заради коханого. Вона бореться за своє щастя, і щаслива, що поряд Остап, а не осоружний чоловік.

Остання самопожертва Соломії, коли вона, рятуючи Остапа, сама топиться у водах Дунаю.

В образі Соломії ми бачимо надзвичайно сильну і фізично, і морально особистість, яка заради свого кохання і свободи ладна на самопожертву.