8. установіть відповідність між портретною характеристикою та героєм, про якого йдеться. a) «був то молодий, безвусий парубок, міцно збудований, у високій, сивій кучмі, короткій чугаїнці і з довгим ціпком». б) «…дівка красива, здорова, зна всі порядки, коло птиці, коло свиней, коло корів – одно слово, хазяйка біля всього». b) «її страшне, жовте, відьомське обличчя зразу стало добрішим, а сиві пасма кіс, що вибивались з-під чорної хустинки, спокійно спадали…» г) «дід піднімає кудлаті брови і слухає. його мутні очі дивляться в простір, а усмішка розсуває зморшки». 1. циганка («дорогою ціною» 2. соломія («дорогою ціною»), 3. остап («дорогою ціною»). 4. мотря (» сто тисяч «). 5. пузир («сто тисяч»).

1в-циганка
2б-соломія
3а-остап
4-
5г-пузир

Я дуже люблю подорожувати, і тому є багато причин. По-перше, подорож - це дуже цікаво. Куди б я не поїхав - за кордон, в українське місто або навіть у село - я завжди бачу щось цікаве. 
По-друге, подорож - це корисно. Під час подорожей я зустрічаюся з різними людьми, а кожна людина - це особистість, тому спілкуватися з людьми дуже корисно. Це - шанс  дізнатися чогось нового, такого, що ніколи не дізнаєшся, якщо весь час сидіти вдома.
Крім того, з подорожей я завжди привожу пам'ятні сувеніри та фото, які можна потім роздивлятися, згадуючи про поїздку, або показати друзям. 
Я люблю подорожувати, бо я - колекціонер. Але я колекціоную не речі, а приємні враження від моїх подорожей.

Лукаш — зовсім молодий хлопець («в очах ще має щось дитяче», — читаємо в ремарці), він людина, тому й по-людському розуміє любов як потаємне незбагненне почуття. А для Мавки, як і решти лісових створінь, це цілком природний стан. Проте її любов до Лукаша зовсім не подібна на легкодумні залицяння з Перелесником, які вона знала до цього. Не подібна її любов і на почуття самого Лукаша

Мавка, без сумніву, ідеалізований і сильний образ: на шляху до щастя їі нічого не може зупинити, лісова красуня намагається наблизити дійсність до мрії. Вона без жалю покинула заради «людського хлопця» лісові хащі й могла б знайти з людьми спільну мову, якби вони були такими мудрими, як дядько Лев. Він знав ціну краси й гармонійного співіснування людини з природою, добре знав і те, що протиставити себе природі, знехтувати її закони — значить підрубати гілку, на якій сидиш. Таке ставлення до природи дядько Лев виховував і у свого небожа Лукаша. Він не встигає перейнятися дядьковою наукою: напровесні приходить із далекого села в ліс, а восени дядько Лев помирає. Господарство прибирає до своїх рук обмежена Лукашева мати, а згодом до неї приєднується й достойна її невістка. Мавка ж принесла в Лукашеву хату не тільки красу («умаіча квітками попідвіконню»), з нею прийшла до лісової господи прихильність природи й достаток («Як вона глядить корів, то більш дають набілу»). Однак Лукаш не зміг відстояти своє кохання, не зміг «своїм життям до себе дорівнятись». Його перемогла сіра буденщина із захланною й обмеженою матір’ю. А зрада Лукаша почалася з того моменту, коли поріг його хати переступила Килина.

Життєві засади, що визначають поведінку дядька Лева, його особистий досвід, дбайливе, по-справжньому господарське ставлення до природи роблять цей образ співзвучним нашому часу. Через нього Леся Українка ставить важливу для людства проблему —захист довкілля; саме в ньому втілює одну з головних думок п’єси: людина повинна бути мудрою і обачливою у своїх стосунках з природою, берегти усе живе наземлі. Цей мудрий старий поліщук із чистого душею і благородним серцем стоїть осторонь дрібних сварок і власницького користолюбства. Заступаючись за Мавку перед матір’ю Лукаша, дядько Лев каже: «Та що ти знаєш? От небіжчик дід казали: треба тільки слово знати, то й в лісовичку може уступити душа така самісінька, як і наша». Дядько Лев — типовий образ мудрого знахаря, який своєю розважливою поведінкою урівноважує співвідношення добрих і злих сил природи. Таємниці його мудрості пов’язані зі знанням найпоширеніших народних оберегів
(все що є)