Портретний нарис у публіцистичному стилі про лесю українку , і про вчительку

Епітети: чарівна весна, свіжий вітер, дзвінкий жайвороок, молода трава, квітучий барвінок порівняння: чудова, як весна; швидкий, мов вітер; гарний, як жайворонок, низька, мов трава, прекрасний, як барвінок.                                                 твір прийшла чарівна  все навколо ожило та заквітло. грайливе сонце не пекло, а гріло, даруючи всім радість.   молода, зелена трава тільки підіймалася з теплого ґгрунту, а квітучий барвінок замайорів навколо яскравим гарним цвітом. свіжий вітерець дарував усім насолоду, а дзвінкий жайворонок не перестава дивувати всіх своєю гарною піснею. 

Відповідь:

За горами та долинами, там де дме сильний вітер, вже декілька століть

Назад, там з'явилася країна. Але з дивною назвою, "Слизолий" . І колись, в країні тій, правив дивний цар Плаксій. Голова була велика, та й очі теж. В нього було 3 дочки і завжди сумних 3 сини. Старшу звали всі Нудота. Середульшеньку Вай-Вай. Ну, а третя донечка Плакота. Всі любили плакать через край! А Плаксійові сини... так і звали їх, Плаксуни. Ось така вийшла сім'я , у царя у нашого. Вся сім'я його сиділа, всі стогнали та ревли. Зупинить ніхто не в змозі, це сімейство короля! Ну і цар так розлютився! Він сказав, що хто всмізнеться, засміється або ще! Він його з'їсе з кісткам. Вс його. Кожний день Цар Слизолий, пив сльози дітей.

Але в тому царстві, жив один дядько. І йому було все одно на ці закони.Він приходив кожний вечір до голодної матері та й усім приносив сміх. Лоскотав, щіпав за щоки.Завжди він ходив в накидці, мав лукавинку в очах. Дуже не любив Плаксій, цього дядько Лоскотона.

І колись Плаксій не втримавсь. Стукнув стіну кулаки і назвав ім'я свого кращого посіпаки. ,,Гей, Макаки, ну ти де?,, Зразу він прибіг туди. Вислухав те, що сказав йому Цар і пішла. Через декілька годин, він побачив Лоскотона, він веселий малих дітей. Макаки полетів до нього, зв'язав і першій у Пласкоград!

Детальніше - на -

Пояснення: