Сенкан про дядька лева "лісова пісня"

наприкінці xix – початку xx століття театральне мистецтво україни переживало піднесення, ставала більш важливою його роль у культурному та громадському житті. цей розквіт українського театру пов'язаний, не в останню чергу, з драматургією і. карпенка-карого та його діяльністю як режисера й керівника трупи.українська драматургія того часу була під владою літературних штампів. популярними були псевдокомічні п'єси «з народного життя» або історичні драми.і. карпенко-карий зміг збагатити літературу видатними п'єсами, в яких відобразив сучасний стан народу, сучасні типи та характери.одним із таких творів стала п'єса «сто тисяч» . драматурга боляче вражало переродження здорового національного селянського характеру під впливом глитайства, любові до грошей, жаги до накопичення. герой «ста тисяч» – герасим калитка. карпенко-карий використовує прізвище, що вже характеризує героя: калитка – це кошель для грошей. справді, для герасима гроші – це найдорожче, але як справжній селянин він не цінить їх як вони є. він скупає землю, бо це для нього істинне багатство. на початку комедії бачимо герасима калитку володарем «кругленького шматочка» у двісті десятин землі. але мрії його сягають далі: скупити всю землю навкруги, щоб ішов день – калитчина земля, ішов два – як він собі уявляє це щастя, в нього «диханіє спирає» .щоб мати гроші на купівлю землі, герасим калитка готовий на все. і наймити, і рідні працюють у нього як заведені, а йому все здається, що вони тільки «губами плямкають» . одружуючи сина, він понад усе вишукує невістку з грішми, використовуючи дітей як товар. а дочку видає заміж, не обіцяного посагу. як буде жити дитина – неважливо, тим більше не хвилюють герасима зуби, втрачені під час бійки, яку вчинили розлючені свати. втратив зуби – зате гроші цілі.комізм наростає. хитрий, працьовитий, спритний мужик скуповує землю збіднілих шляхетних власників, які «погоріли» на своїх бажаннях. але йому все замало. якби одразу ж – і сто тисяч! і тут закономірно з'являється шахрай невідомий. жадібна та нерозумна людина – краща здобич для нього. він пропонує протизаконну аферу – купівлю фальшивих грошей. герасимові запаморочилося в голові – ось воно багатство, без боротьби та праці. спочатку він виходить переможцем, обдуривши невідомого на дві тисячі. але той має добрий досвід, і калитка замість ста тисяч отримує різаний папір.тут, як часто у карпенка-карого, п'єса переростає в трагікомедію. вражений утратою грошей, а внаслідок цього – утратою землі, яку він прагне купити, калитка намагається повіситись. життя людини знов має менший сенс, ніж гроші. врятований калитка ридає не над тим, що ледве не згубив душу, а над тим, що «пропала земля смоквинова! » .страшними словами закінчує карпенко-карий п'єсу «сто тисяч» . головний герой кричить: «нащо ви мене зняли з вірьовки? краще смерть, ніж така потеря! » це смішно й боляче, бо людина втратила не кохання, не здоров'я, не рідних, не батькі усе, що завжди було й буде найважливішим у житті. драматург сміється. але сміх той невеселий, бо якийсь інший герасим калитка може стратити без жалю не своє, а чуже життя, щоб отримати свої сто тисяч.

снежинка

жил-был король, и была у него дочь. звали ее снежинка, потому что она была из снега и таяла при лучах солнца. но, не смотря на это, сердце у не было доброе. у короля не было жены и говорил он снежинке: "вот ты вырастешь и кто обо мне будет заботиться? " снежинка видела страдания короля-отца и предложила найти ему жену. король согласился. через некоторое время нашел король себе жену, звали ее розелла. была она злой и завидовала своей падчерице. снежинка дружила со всеми животными, так как людей к ней пускали, ибо король боялся, что люди могут причинить зло его любимой дочери.

с каждым днем снежинка росла и расцветала, а мачеха придумала, как избавиться от нее. узнала розелла тайну снежинки и решила, во что бы то ни стало погубить ее. позвала она к себе снежинку и сказала: "дочь моя, я сильно заболела и мне только отвар, который варит моя сестра, но живет она далеко." согласилась снежинка своей мачехе.

девочка отправилась в путь вечером, нашла, где живет сестра розеллы, взяла у нее отвар и поспешила в обратный путь. но начался рассвет и превратилась она в лужицу. там, где растаяла снежинка вырос прекрасный цветок. розелла сказала королю , что отпустила снежинку посмотреть на белый свет, а она так и не вернулась. огорчился король, ждал днями и ночами свою дочку.

в лесу, где вырос сказочный цветок, гуляла девушка. взяла она цветок домой, стала за ним ухаживать и разговаривать с ним. в один весенний день цветок расцвел и выросла из него девочка. этой девочкой оказалась снежинка. отправилась она вместе со своей спасительницей во дворец у несчастному королю и рассказала все батюшке. король рассердился на розеллу и выгнал ее. а спасительницу своей дочки признал как вторую дочь. и живут они вместе с тех пор счастливо.