Чи є в нашому житті милосердя? як я хочу бачити світ? текст

якщо вірити нашому телебаченню (не кажу вже про спеціалізовану мисливську пресу), то найбільша загроза усьому живому в україні – вовки. половину населення вони з’їли, а другу – перекусали та ще й сказом заразили. хвацькі мисливці настовбурчують перед телекамерами вуса та грізно стискають рушниці: треба винищити сірих до ноги! а чи такий страшний вовк, як його малюють наші журналісти? директор київського еколого-культурного центру володимир борейко переконаний, що у розповідях про вовка більше вигадки, ніж правди: "вовк ще за радянських часів міцно посів у мисливців почесне місце цапа-відбувайла. одному богу відомо, скільки на вовка списали козячих, вепрячих та оленячих шашликів, прикриваючи "вовком-ненажерою" ість та свідомі зловживання у мисливському господарстві.""вовк, – вважає харківський натураліст валерій ловчиновський, – змушує копитних тварин постійно рухатися, чим завдає чимало клопотів мисливцям, які звикли спокійнісінько розстрілювати свої живі мішені біля годівниць та солончаків. от вони його й не люблять". мисливці та журналісти призвичаїли нас до думки, що вовк – вселенське зло й дорога йому одна – на комір. склалася ціла система міфів, які начебто підтверджують цю тезу.перше місце у "вовчій", точніше, антивовчій міфології посідає вже згадане нами "вовки закусали всю країну". дійсно, хворий на сказ вовк може напасти на людину і вкусити її. а от випадки заїдання вовками людей в україні невідомі.за рік вовки кусають в україні близько 20 людей. однак набагато більше людей кусають собаки, особливо бійцівських порід. наприклад, у 2005 р. у львові вони покусали 471 особу (у москві щорічно від укусів собак страждає близько 30 тис. осіб). і чомусь ніхто бійцівських собак не пропонує відстрілювати. не кажу вже про автівки, від яких щороку в україні гине близько 7 тис. осіб та ще понад 50 тис. травмуються. "так від собак і машин – користь", – скаже читач. що ж, перейдемо до міфу №2 – "від вовків немає жодної користі".

        спокус навколо багато, та чи не на те ми тренуєм свою силу волі аби їм не піддаватися? іноді дійсно важко перебороти якісь матеріальні потреби, але якщо вони суперечать духовним, потрібно шукати компромісу із власним сумлінням.

        яскравим прикладом є константин левін із роману льва толстого "анна кареніна". його душа поривається до піднесення, та матеріальне знов і знов затягує його у рутинність господарських проблем. та левін по при всі негативні думки знаходить компромісний шлях до щастя і самореалізації, врівноважуючі своє життя.

        отже,   лише та людина може бути   щаслива, яка знайшла для себе   золоту середину, коли матеріальне урівноважене з духовним.   ніяка з цих складових не повинна переважати іншу, томущо лише рівновага є запорукою гармонійного життя людини.