Цитатна характеристика софії з твору русалонька із 7-в () !

софійка — звичайна школярка, яку, як і інших, змушують батькам, доглядати молодших братиків або сестричок. як і кожна дівчинка, софійка довго підбирає одяг, щоб увагу хлопця. вона щирий друг, готовий прийти на , ризикуючи власним життя, дещо авантюристична, щира, відверта, співчуває чужому горю, смілива

Бiлочка восениліна костенко на гіллячках, на тоненьких,поки день ще не погас,сироїжки та опенькибілка сушить про запас.так нашпилює охайно,так їх тулить на сосніі міркує: а нехай-ноще побудуть тут мені! поки дні іще хороші,поки є іще тепло,а як випадуть пороші,заберу їх у дупло.буде холодно на дворі,сніг посиплеться з дубів,буде в мене у коморіціла в’язочка грибів! але білочці не спиться.дятел стукає: тук-тук! щоб не вкрала їх лисиця або хитрий бурундук. нарядилась  осіньм. хоросницька нарядилась осіньв дороге намисто,золоте волоссярозплела над містом.кольорові фарбивийняла з кишеніі малює осіньжовтім по зеленім.здогадатись можнав парку по деревах: є червона фарбав неї і ще й відтінків різнихбезліч осінь має,а стрункі ялинибоком обминаєїй не шкода фарбий часу ні хвилини -колються нікчемнісосни та ялинити скажи нам, сонечко,чом тепер не грієш,а на жовтім листячкузолотом яснієш? посміхнулост сонечко: -що на це сказати? ! попросило літечкоосiнь  привітати!

Повість «Неймовірні пригоди Івана Сили» − це твір про сучасного українського силача, хлопця із Закарпаття. Вона нагадує нам про непереможний дух українського козацтва. Адже тоді, як і в наш час, було доволі багато несправедливості, утисків, з якими потрібно було боротися.

Головний герой має сильну вдачу, не нарікає ні на долю, ні на людей, хоч і живеться йому не солодко. Автор характеризує його як такого, що «усе любив робити ґрунтовно і до ладу». У нього добре серце, чутлива душа. Іван переймається чужою бідою, заступаючись за Міху Голого та інших.

Силачу у великому місті не просто. Щоб вижити, заробити на щоденну поживу, він змушений тягати мішки на вокзалі.

Хлопцеві пощастило, коли ним зацікавився тренер Брякус. Він хотів зробити з Івана чемпіона, виховував як міг. Пан Брякус часто повторював своїм учням: «Для перемоги однієї сили замало, сила повинна мати ще й розум». Життя, здавалося б, налагоджується. Та лихо не забарилося. Тренер помирає внаслідок автокатастрофи. На хлопця полився потік несправедливих звинувачень. У силача появляється багато ворогів. Серед яких постають таємний агент Фікса, карлик Піні. Іван Сила потрапляє у чергову халепу. Пані Бухенбах викупила силача з тюрми. Це приводить його у своєрідне рабство, адже він всі гроші має відробити у цирку.

Усі негаразди допомагають знести добрі люди, серед яких друзі, кохана Мілка. Вони додавали йому впевненості у собі. У фінальній частині твору добро все ж перемагає.

В образі Івана Сили автор розкриває духовну велич простого народу, його моральну красу. Хлопець вихований на українських традиціях, ніжний, але сильний духом, з великою любов’ю до людей у серці. Він вміє досягати поставленої мети. Завдяки характеру й здібностям Іван став найсильнішою людиною.

Автор наділив героя великою внутрішньою наснагою, витримкою, здатністю на самопожертву. Все це допомагає йому боротися за здійснення мрій, за волю.

На долю нашого народу випало багато випробувань. У кожному часі були сміливі захисники, які боролися за справедливість.

Ми живемо у складній і суперечливій добі. Народ бажає миру, спокою, впевненості у завтрашньому дні. Всі втомилися від політичних та економічних негараздів. Україна надіється на героїв, які здатні зробити подвиг.