По 3-2 прислів'я на героя твору "мартин боруля" - націєвський, трандальєв, гуляницький, марися

Головна мета Борулі  — добитися дворянства, тому і в своїй хаті встановлює «дворянські порядки», що створює глибокі комедійні ситуації. В гонитві за ілюзорним герой губить справжні цінності, вироблені народною мораллю. Сміховинність своїх вчинків Мартин не помічає. Свої плани він розповідає ще на початку п’єси. Він жалкує через те, що ще його батько не подбав про «гражданську службу».  Хоче отримати чин та визнання. Своїх дітей він також хоче вивести в люди: «От сина опреділив  у земський суд, та ще мало знає, не натерся, а, бог дасть, натреться, тоді повіреного не треба – самі всі іски поведем! Коли б ще дочку пристроїть за благородного чоловіка.»

Комізм ситуації в тому, що Мартин – людина старосвітських звичаїв і виховання. Сім’я його – дружина, син та дочка – також дотримуються старосвітських звичаїв. Боруля скрізь зазнає поразки: сусід-поміщик виграв у нього позов у суді, сина Степана «попросили» з канцелярії, де він працював, наречений Марисі виявився шарлатаном і втік, чому дівчина безмірно рада. Нарешті через одну букву в прізвищі (Боруля – Беруля)рід Мартина не визнали дворянським. Тому він спалює «дворянські» попери в печі. А в останньому монолозі розкриває увесь біль своєї душі : «Горять червоно, як кров дворянська, горять!…О-о-о!… Тепер ти бидло! Бидло! А  Степан теля!( ридає)…Пустіть! Рятуйте бумаги!… Я сам поїду у дворянське собраніє, у сенат поїду…(підбіга до печі.) Згоріли… Тисяча рублів згоріла, половина хазяйства пропала, і все-таки бидло!( Тихо плаче.)»

Поряд з наївним Мартином драматург змальовує хижака Трандальова. Це – людина без певної професії, якій чужі поняття порядності та гідності. Він прижився біля такого, як дворянин Красовський,  і одночасно веде справу Борулі проти Красовського, а справу Красовського проти Борулі. Цей тип  — продовження суспільної системи.

Образами дружини, дітей Мартина і наймитів драматург стверджує здорову народну мораль. Вони не цураються тяжкої роботі на землі, шанують народні традиції і звичаї.

В своєму творі Карпенко-Карий стверджує принципи правди, простоти та любові до свого народу. Сміх у п’єсі не нищівний, а аналітичний та співчутливий. Описані події по суті трагічні,проте подані у комічній формі.

Дон Kixoт-дворянин,Санчо Паса-селянин.

0

Онлайн-журнал

Мнения

15 цитат из «Дон Кихота» Мигеля де Сервантеса

15 цитат из «Дон Кихота» Мигеля де Сервантеса

Нет такой дурной книги, в которой не было бы чего-нибудь хорошего

28 сентября, 2018

Центральным произведением в творчестве испанского писателя и драматурга Мигеля де Сервантеса (1547 — 1616) стал легендарный роман «Хитроумный идальго Дон Кихот Ламанчский». Вот уже более четырехсот лет эта книга является одним из самых популярных произведений мировой литературы. История похождений рыцаря печального образа и его оруженосца Санчо Пансы легла в основу многочисленных театральных постановок и кинофильмов.

В 2002 году Норвежский книжный клуб и Норвежский институт имени Нобеля пригласили 100 писателей из 54 стран мира, чтобы составить список из ста наиболее значимых произведений мировой литературы. По итогам голосования «Дон Кихот» Сервантеса набрал на 50% голосов больше, чем любой другой роман. Он был признан лучшей книгой всех времен и народов.

Мы выбрали из него 15 цитат:

Когда я сплю, я не знаю ни страха, ни надежд, ни трудов, ни блаженств тому, кто изобрел сон. Это единые часы, ровняющие пастуха и короля, дуралея и мудреца.

Ничто не обходится нам так дешево и не ценится так дорого, как вежливость.

Самовосхваление унижает.

И хоть я знаю, что женщины болтают пустяки, а все-таки не слушают их одни дураки.

Судьба в невзгодах всегда оставляет лазейку, чтобы можно было выбраться из них.

а Санчо Панса цитаты не знаю

Тарас Григорович Шевченко був видатним письменником який майже половину свого життя був кріпаком,але від самого народження і до самої смерті був вільною,незалежною, нездоланною людиною.Він був за народ,мав інтерес до звичайного люду який просто працював. У своїх творах він описував стан життя людей зазвичай українців. У творі "сон" він розповідав нам начебто його сон як він летів і бачив українців у Сибір на каторгах, бачив царицю в Санкт-Петербурзі. Він розповідав нам реальну картину тих часів через свій сон. Багато хто скаже чому саме сон а сенс полягає в тому що якби він дав назву іншу його в ту саму хвилину вислали до місця позбавлення волі. А так всі люди зрозуміли про що він написав і сам автор залишився вільним. Він був воістину національно свідомою особистість. Бо як писав великий кобзар" боріться поборите" . Він став символом незалежності на довгі віка він буде жити на Україні поки його пам'ятають,а пам'ятатимуть його вічно.