План до третьей части захара беркута, (на украинском)

3.)Скромна та ніжна Мирослава

 « , стрункий й міцний, з гарними очима, орлячим носом і темним молодим вусом на засмаленому обличчю… » .13

 

2 «Хай воно загориться без вогню й диму… Втечу… Піду за Дунай, може, ще там люди не пособачились, - доводив …». 16

 

16 «Не так мані страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що… Ех, піду, де воля, де інші люди, - доводив …». 20

 

 3 «Се одиноке світло серед сонного села було немов останнім «прощавай» рідного закутка, ниткою, що в’язала з батьківщиною, з усім близьким. Але за хвилину віконце згасло, і він почув, як разом із зниклим світлом у його серці щось урвалось і село геть одсунулось од його. непомітно для себе зітхнув…». 29

 

5 «Дивне почуття охопило груди: замість радості — сильнеє обурення стрепехнуло його істоту. В один момент відчув усі кривди й знущання, які зазнав у покинутому краї, і, твердо упираючись ногами в ногу, на панщизняну землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки». 22

 

18 «Та хіба  сам за весь свій двадцятилітній вік не був лишень панською худобою? Хіба його батько, мати, Соломія, навіть дідусь його, що ходив у Січ, а потім різав панів в Умані,— хіба ж вони не стали такою худобою?». 11

 

27  «Ті билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких   слухав затаївши дух й не зводячи розжеврілого ока з уст дідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал». 18

 

29 «І враз йому зробилось весело і легко. почувся на волі. Молода невитрачена сила хвилею вдарила в груди, розлилась по всіх жилах, запрохалась на волю…». 21

 

23 «Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму… все ж краще на волі, ніж під паном… ». 17

 

19  « теж не боявся смерті. Йому тільки хотілось перед смертю побачити Соломію». 6

 

22 «Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею… ». 7

 

4 « охоче підіймає сорочку і показує збасаманений синій хребет, де списана, як він каже, його життєпись: «оце ззаду пам’ятка від пана, а спереду, між ребрами, маю дарунок від москаля… кругом латаний… з тим і до Бога піду… ». 19

 

 14 « несвідомо піддававсь їй. Він біг за нею, хоч з кожним віддихом і рухом кололо його в грудях і нападали часом млості, а з-під руки, якою він затуляв рану, стікало щось тепле і мокре». 30

 

 8 «, властиво, радий був Соломії, лише ота несподіванка збила його з пантелику». 14

 

13 « стояв, вагаючись, але, бачачи молодицину упертість, вийняв ніж, поточив його об камінь і почав обтинати в кружок Соломіїне волосся». 31

Роксоляна-Настя Лісовська народжениця України!Кожного дня вона згадувала батьківщину зі слізьми на очах.Хоч вона і намагалася бути щясливою,радіти життю,але на самому дні її душі був схований велечезний біль.Навіть після тих висот яких вона досягла в чужих краях вона не забула про Батьківщину,в султана вона не просила нічого крім коштів на лікарні,кухні для вигнанців,притулки та інші.Завдяки своему положенню вона досить сильно до Україні,насам перед бідним та бездомним,обездоленим людям!               (суть така-якщо хочете добавте чтогось свого,та перевірте коми я не впевнений чи всюди їх розставив)