Скласти твір живи, красуйся, процвітай, рідна мова.

Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.
Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.
Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Але шлях нашої мови був тернистим. Скільки заборон прийшлося зазнати українській мові, починаючи з часів Петра Першого! У 1863 році один із петербурзьких циркулярів переконував, що “малоросійського язика” взагалі не існує. З ужитку виганялися рідні до болю слова. Російський цар хотів, щоб люди забули, що таке Запорозька Січ, Україна, козак…
XIX століття, означене в історії Європи як століття гуманізму, весни народів, виявилося для українців лютою зимою. Мова вмирала. Діялося це тоді, коли на сторожі духовності народу стояло могутнє слово Тараса Шевченка. Але від народу приховувалися найвищі прояви його духу. До розряду заборонених потрапили твори Івана Франка, Лесі Українки, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного.
XX століття виявилося ще страшнішим. Українське слово бідувало, вмирало з голоду, плакало над страченим, але відроджувалося. І доки народ мав свою мову, його серце завжди оживало, гоїлося, сміялося.
Сьогодні нашій державній мові потрібні не тільки відповідні законодавчі акти, але й наша духовна міць, любов до знань, справедливість, інтелігентність, наша національна самосвідомість.

ответ:Джерело тексту:

список О. М. Лазаревського в «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 293).

Подається за «Більшою книжкою».

Дата в списку: «27 мая».

Датується за списком та його місцем у «Більшій книжці» серед творів 1860 р.: 27 травня 1860 р., С.-Петербург.

Первісний автограф не відомий. Твір є одним із трьох віршів-варіацій на ту саму тему, із спільною образно-композиційною структурою та стилістичним ладом: «Царям, всесвітнім шинкарям...», «Царів, кровавих шинкарів...», «Злоначинающих спини...».

Вперше надруковано в журналі «Основа» (1861. — № 6. — С. 5) у статті В. М. Білозерського «Значение Шевченка для Украины. Проводы тела его в Украину из Петербурга», де подано за «Більшою книжкою» з довільною переробкою в рядках 11 — 12: «Любов, о Господи, подай І правдолюбіє пошли!»

До збірки творів уперше введено в «Кобзарі з додатком споминок про Шевченка Костомарова і Микешина» (Прага, 1876. — С. 293), де подано за «Більшою книжкою» — з номером «НІ» під спільною для чотирьох віршів («Царям, всесвітнім шинкарям...», «Царів, кровавих шинкарів...», «Злоначинаючих спини...», «Тим неситим очам...») назвою «Молитви» й помилками в рядках 1 («Злоначинающих мини») та 8 («Постав ти ангели свої»).

Объяснение:

Відповідь:

Шпага Славка Беркути головні герої:

Славко Беркута

Юлько Ващук

Стефко Вус

Лілі Теслюк

Характеристика Юлька

Позитивне                                   Негативне

розумний                                     гоноровий

відмінник                                     ображає поранену сороку

має багату уяву                          самотній

гарно малює                               гордий

любить батька й матір               зарозумілий

пишається батьком                    підступний

                                                     не дотримує слова

Характеристика Стефка Вуса:

його характеристика та поведінка зумовлена середовище, яке змушує оздоблюватись, щоб таким спопобом захищатися від жорстокості світу. Внутрішньо Стефко інший: він може бути ніжним, добрим і лагідним, турботливим братом і справжні другом.

Характеристика Лілі Теслюк:

успішна, всеобічна розвинена і талановита дівчинка Лілі, яка виявила себе в кіномистецтві, і у бальних танцях, та у вивченні інозених мов- ще один яскравий образ дитиниу повісті, який, хоч і не так глибоко психологічно вмотивований , але важливий порушеною проблемою лідерства.

Характеристика Славка Беркути:

Славко Беркта в 8 років був схожий на дошкільнятко, мав хворі ноги.Він приймав ліки, ходив на ковзанку, хоча часто відчував біль . Це заняття зміцнило його і частково загартувало його характер. Його батько вчив Славка до складних життєвих обставин.

Пояснення: