Захар беркут виписати цитати до характеристики образу максима

Визвольні традиції наших предків І. Франко у творі «Захар Беркут» блискуче втілив у художніх образах тухольців, Захара Беркута, Максима, Мирослави. Він змалював картини героїчної боротьби проти монгольської навали. Любов до батьківщини керує всіма вчинками тухольців. Захищаючи свою батьківщину, народ сповнений патріотичного піднесення, здатний на високий подвиг. Мов казковий велетень, перемагає він вдесятеро сильнішого ворога. 
Всі тухольці — активні учасники боротьби з монголами. Їм є що боронити: у кожного є невеликий шматок рідної і такої прекрасної землі-матері. Вони працьовиті, спільними зусиллями викували у твердій скелі вигідні стежки, провели в горах дорогу, засівали зерном поля, будували на річці загати, а тепер зупиняють ворога. Як прекрасно описує І. Франко захисників, які добирає порівняння, епітети, метафори! «Любо було глядіти на ті здорові рум’яні лиця, розігріті мужньою відвагою і гордим почуттям того, що їм прийдеться заступати своїми грудьми все, що найдорожче у них на світі, що в їх оружжя зложено велике діло» . Проте не може захоплення викликати ворог, що прийшов на цю землю. 
З огидою І. Франко описує завойовників: «Виринають перед очима чорні страшні голови з маленькими блискучими очима. Очі ті тривожно несхибно, мов закляті, глядять на тухольців» або: «Мов полова, розсіяна з купи буйним вітром, так розсіялась їх сила по долині»

Кожен українець з самого дитинства знає, хто такий Тарас Григорович Шевченко, великий наш Кобзар. Його вірші сопроводжують нас з раннього дитинства. Перші поезії Шевченка нам читають вихователі у дитсадку. В школі на уроках літератури ми ретельно вивчаємо його життєвий і творчий шлях, читаємо його історичні та ліричні поезії. Любов до шевченківських віршів залишається з нами і після закінчення школи. Як до мене, то я люблю час від часу зняти з книжкової полиці "Кобзар", пролистати його і прочитати кілька віршів. Кожного разу я дивуюся, яким близьким до нас, людей 21-го сторіччя, є Тарас Шевченко, людина 19-го сторіччя. Може, тому, що він писав на вічні теми? Кобзар оспівував красу рідної землі та чесноти українського народу, славив борців за свободу та співчував знедоленим. Кохання, дружба, подолання перешкод на шляху до щастя - ці темі ніколи не застаріють. Тому поезії Кобзаря завжди будуть читатися, находити відклик у наших серцях.

Добро перемагає жорстокість, але не у всіх. Адже в кожному з людей бореться зло і добро. Людина, яка стоїть перед вибором, завжди повинен боротися з жорстокістю, а не спокушатися перед нею. Хоча людина сама вибирає собі дорогу, але всі, хто вибирає погану дорогу будуть завжди покарані. У світі є такі слова, як справедливість, милосердя, любов. Ці слова йдуть на перевагу жорстокості. Більша кількість людей будуть підтримувати добро, ніж жорстокість. Тому добро буде завжди перемагати жорстокість.

Объяснение: