На завтра надо контрольний твір на тему "літопис- не вичерпае джерело знань" або "український фальклор запалина гілка сучасної літератури" надо на завтра

Серед мистецького багатства українського народу значне місце посідає усна народна творчість – фольклор. Вона з далекої давнини приносить сучаснику думки, мрії, сподівання народу, відтворює його боротьбу проти гнобителів чи іноземних поневолювачів. Можна сказати, що усна народна творчість становить  поетичну біографію народу, історію його трудового життя і боротьби за волю і незалежність, історію ратних подвигів його славних синів. Багатством і різноманітністю жанрів відзначається усна творчість українського народу. Вона є і безцінною духовною скарбницею нації. Усну народну творчість ще називають фольклором, що в перекладі означає – народна мудрість. Фольклор узятий з різних джерел на основі безпосередніх над навколишнім життям. Він відтворює історію, культуру, побут, традиції, вірування народу. Жанри фольклору  надзвичайно різноманітні – це казки, прислів’я, загадки, пісні, думи тощо.
Фольклор – це початковий етап становлення української літератури, невід’ємна її частина. Коли я була маленька, бабуся любила розповідати мені народні казки, які їй колись розповідала її бабуся. Це так чудово, що між людьми існує зв’язок, на яку не може впливати час! Звичайно, щось забувається, дуже багато вже втрачено. Але я вважаю, що ще не пізно зробити спробу зберегти те, що залишилося в народній пам’яті. Люди, які збирають і записують усну народну творчість, роблять величезний внесок в історію й літературу. У фольклорі відбито багато історичних подій, їхнє народне бачення й відношення до них. Якщо ми втратимо й забудемо минуле, то ми не будемо мати майбутнього

П'єса була написана у 1889 році. Її тематика знайшла продовження в іншій комедії Карпенка-Карого «Хазяїн». Жанр п'єси «Сто тисяч» визначають як сатиричну трагікомедію характерів, бо у творі висміюється надмірна жадоба до збагачення — визначальна риса вдачі головного героя Герасима Калитки.

Іван Карпенко-Карий утвердив жанр комедії в українській літературі як універсальну форму художнього відображення життя, показ найрізноманітніших проявів взаємин між людьми, їхнього внутрішнього світу в контексті національних і загальнолюдських цінностей.

Різнобарвність українського фольклору можна пояснити, поділивши його на різні жанри та описавши їх основні риси.

Український фольклор має багато жанрів, серед яких насамперед можна виділити народну пісню, народну казку, народний епос та народні обряди.

Народна пісня - це один із найпопулярніших жанрів українського фольклору. Вона має велику кількість різновидів, таких як лірична пісня, кумедна пісня, героїчна пісня тощо. Українські народні пісні зазвичай присвячені різним подіям життя, відображають почуття любові, радості, суму, а також героїчні подвиги козаків.

Народна казка - це розповідь, яка передається з покоління в покоління та має певний моральний підтекст. Українські народні казки зазвичай розповідають про пригоди героїв, які зазнають різних випробувань та долають труднощі заради досягнення мети. Ці казки навчають мудрості, доброті та виховують певні цінності у читачів.

Народний епос - це розповідь про героїчні подвиги народних героїв, яке зазвичай має великі розміри та розкриває різні аспекти народного життя. Український народний епос найбільш відомий завдяки поемі "Слово о полку Ігоревім", яка описує подвиги князя Ігоря та його вояцької дружини в боротьбі з кочовими народами.

Народні обряди - це традиційні дійства, які супроводжуються певними символічними діями та музикою. Українські народні обряди часто пов'язані з різними святами, такими як Різдво, Іван Купала, Весняні празники тощо. Ці обряди передаються з покоління в покоління та зберігаються досі, збагачуючи наше культурне спадщина.

Отже, різнобарвність українського фольклору виявляється у широкому спектрі жанрів, які передають різні аспекти народного життя та привертають увагу своєю мораллю, героїзмом та веселощами. Вивчення українського фольклору дозволяє краще зрозуміти нашу історію, культуру та традиції.