Напишіть есе на тему : " образи івана та марічки як втілення романтичної ідеї незнищенності кохання " . іть будьласка

ответ:

ваііва

объяснение:

гут

Багато рис характеру, які ми виховуємо в собі з самого дитинства, за батьків або самостійно, нам у подальшому. на мій погляд, одним з таких якостей є терпіння. адже кожному з нас доводиться що-небудь терпіти. хтось терпить постійні пробки по дорозі на роботу, хто-то докори батьків, а хтось- щоденну фізичну біль, намагаючись встати на ноги після операції, щоб вести повноцінне життя. терпіння - це закон сучасного суспільства.так що ж таке терпіння? у словнику даля дається наступне визначення: «терпіння - це стан, властивість, протилежне нетерпінню, непостійності, необачності, запальності, вимогливості. терпіти - значить виносити, переносити, потребувати, страждати, кріпитися, мужатися, триматися». саме в терпінні проявляється сила і велич духу, лагідність, смирення, поблажливість. словник ожегова говорить нам, що терпіти – це миритися з наявністю, з існуванням чого-небудь мимоволі; стійко переносити що-небудь, наприклад, страждання, біль, незручність. у свою чергу словник ушакова стверджує, що терпіти - значить не вимагати поспішності, бути такою людиною, що завжди може відкласти розпочату, почекати.  народна мудрість, виражена в прислів'ях і приказках, говорить: «терпіння і труд все перетруть». і це, дійсно, так. терпіння притаманне кожному з нас, адже воно є головним законом життя. просто хтось має їм у більшій мірі, хто в меншій. багато людей, коли починає будь-яку справу, раптом стикаються з труднощами, забувають про свою мету й зупиняються на півдорозі. і лише деякі, терпляче й наполегливо працюючи, домагаються   майже всі професії вимагають від людини самовладання і стійкості духу, а головне – терпіння. адже будь-який успіх залежить не тільки від винахідливості, але і від терпіння. терпеливе ставлення до колег, підлеглих, уміння терпляче і уважно розбиратися в будь-якій роботі - ось професійне кредо будь-якого, закон сучасного життя.самим великим терпінням, на мій погляд, повинен володіти людина, що працює з дітьми, - це вчитель або вихователь. кожен день я ходжу в школу і бачу, як нелегко викладачам доносити знання до нас, учнів, не завжди бажають щось засвоювати й запам'ятовувати. але вчитель не має права здатися, це його робота, покликання. і терпіння – головний закон його життя. терпляче пояснюючи матеріал уроку, намагаючись по крупицях донести до учнів все саме нове й цікаве, вчитель відкриває нам двері у величезний світ, є зрозуміти і знайти себе, визначитися з життєвим вибором.терпіння – це ще і самий необхідний аспект для створення щасливої сім'ї. терпеливе ставлення до недоліків і слабкостей один одного – це головне в побудові сімейних відносин. а виростити дітей, здорових і морально, і фізично, можуть тільки терплячі батьки, поважають інтереси один одного і інтереси дитини.здатність проявляти терпіння є силою, з якою ніяка інша сила не зрівняється. русь-матінка не раз зазнавала набігів чужинців, але ніхто і ніколи не зміг розгромити і захопити нашу країну, а все завдяки волі і терпіння російського народу.росія – багатонаціональна держава. толерантне ставлення один до одного народів, що живуть в ній, їх дружба і взаєморозуміння – це теж терпіння, вміння приймати і поважати чужу культуру, релігію, традиції. саме це і робить нашу країну такою могутньою! важливо пам'ятати, що терпіння завжди щедро винагороджується: комусь приносить гроші або успіх, кому-то любов чи славу, самоповага або здоров'я. якщо ви змогли винести всі випробування на шляху до мети, значить, вас можна назвати по-справжньому терплячим і стійким людиною, гідним того, до чого ви прагнули.

Одного весняного ранку на тереблю прилетіли два розкішні птахи - білі лебеді. вдень вони ховались від людей між вербовими кущами, а ввечері та зранку, коли на річці було спокійно і тихо, птахи обережно виходили, щоб поплавати. їхня любов та піклування одне про одного нагадувало молоду пару закоханих людей, які ось-ось стануть на рушничок щастя.    лебідь був більшим за лебідку, на голові мав чорну пляму, що нагадувала корону, а лебідка, немов тендітна царівна, тулилась до свого принца, який її так віддано захищав. навіть тоді, коли вітер колихав кущами верби, що гіллям звисали у воду, лебідь підпливав до неї та сильно шипів, розмахуючи велетенськими крилами. немов хотів сказати: «не підходь, бо зараз витягну гострого меча та порубаю…».