Ть будь ласка написати есе на тему світова велич шевченка та вплив на літературу інших народі! ​

Здавна люди замислювалися над тим, що таке щастя. Дехто мріє про пригоди й подорожі, хтось хоче мати вірних друзів, мрія деяких — бути відомим спортсменом, співаком або стилістом, деякі мріють про красиве вбрання, сучасну техніку, модні розваги. Історія Павлуся з оповідання О. Стороженка "Скарб" показує, що неробство й сите життя — це ще не щастя. Не може бути щасливою та людина, котра не зігріває своїм теплом інших, безцільно й безглуздо проживає свій вік. Хоч і таланило в усьому Павлусеві, але його щастя я б, наприклад, не захотів...

У батьків Павлуся всього обуло доволі, свого сина вони шанували й пестили, виконували все, що той забажає, не давали й порошинці впасти. Ось Павлусь уже парубок: гладкий, опецькуватий, з білими й ніжними руками, які ніколи не знали роботи. Якось уночі Павлусь захотів меду. Мати побігла по селу шукати, ледве випросила. Прибігла, а синок уже й спить. Через той мед занедужала мати, й не стало її, а невдовзі помер і батько. А Павлусеві все одно добре: за ним стали доглядати наймит і наймичка. Щастя, як горох, так і сипалося на парубка. У господарстві лад, прибуток, відкрили навіть шинок із лавкою. Павлусь тільки їсть та спить, ліньки й повернутися, не те що на вечорниці йти. Якось на Зелені свята зібралися парубки йти шукати скарб. Вирішили запросити Павла, щоб він пішов із ними на щастя. Той не "хотів і сказав, що як Бог дасть, то й у вікно вкине. Ходили хлопці до вечора, нічого не знайшли. Аж бачать — лежить здохлий хорт. Вирішили жартома вкинути його Павлові у вікно. Так і зробили. Кинули собаку, а з нього як просипляться дукати! Парубки хотіли забрати, а наймит не дав. І Павлусь сказав, що це йому Бог у вікно вкинув, як він і казав. І після цього щастя не залишало Павлуся: знайшлася хороша дівчина, одружилися вони, народилися у них гарні діточки

а ось ця історія сталася з ним у відні. їхав він своєю машиною, але правил не звик дотримуватися. нерідко жартував, мовляв, в ії вони одні, у америці зовсім інші, і в австрії, мабуть, теж місцеві нюанси мають. отож, порушення помітили поліцейські, які, зупинивши машину, стали вимагати, аби кротон сплатив штраф. грошей він заробити ще не встиг, тож , мовляв, завтра виступатиме на сцені, а післязавтра розрахується. але стражі порядку були невблаганними та принциповими. не церемонячись, пов'язали фірцака та й повезли у в'язницю. і хоча гість-закарпатець переконував, що він – артист, що він – кротон, але такі аргументи на «тамтешніх» поліцейських не вплинули – івана силу таки «» 

коли зостався сам у чотирьох стінах, за відсутності наглядача виламав грати. та ще й покрутив їх у баранячий ріг. пройшовся гордовито коридором, з'явившись, урешті, в кімнаті чергового по в'язниці. той із подиву ледь зі стільця не впав. вичитавши підлеглого за ненадійно зачинені дверні засуви, відвів затриманого до начальника поліції. і тільки тоді, за перекладача, з'ясувалося, хто такий цей клопітний і ядерний чолов'яга. кротона одразу ж випустили, вибачилися за непорозуміння. а наступного дня сам начальник поліції з дружиною прийшов на виступи фірцака, і так щиросердно, як той, ніхто йому не аплодував. навіть букет красивих квітів подарував учорашньому своєму «підопічному»