Ть ((напишіть твір на тему мої враження від прочитаного твору ніч передбоєм() нада написати не маленький текст середні

Як я вчуся з посиланням на прочитану гумореску. наше життя можна порівняти з будинком. від самого народження ми починаємо його будувати. і саме від нас залежить чи буде він великий. якщо ми хочемо мати міцний будинок, то потрібно спочатку зробити , який закладається в школі. якщо будемо старанно вчитися, згодом зможемо вступити в університет, знайти професію, а потім і сім'ю.  я це зрозумів, тому не знаходжу легких шляхів, а кожен день наполегливо вчуся. і це дуже цікаво. адже коженого дня я пізнаю щось нове, кожен новий урок відкриває мені нові цікавинки про навколишній світ. але не всі так думають і поводяться. для прикладу візьмемо гумореску степана олійника "чудо в черевику". хлопчина вася не любив ходити до школи. кожен день для нього був мукою. тому він   знаходив легкі шляхи для досягнення своїх цілей  без зусиль. і тут йому на прийшов "друг". він сказав, що знає спосіб як отримати з усіх предметів  п'ятірки. василько відразу попросив розказати секрет. таємниця полягає в тому, щоб забити п'ятак під п'ятку, а коли тебе будуть викликати, то ти все будеш знати. але це ніяк не хлопчаку. і замість обіцяного василько отримав у подарунок мозоль на нозі та ще й декілька двійок.  отже,   ніколи не потрібно шукати легких шляхів.  адже вони дуже часто бувають не такими, як на перший погляд.

Діалог бляшанки і шакала урок-диспут – шкода мені й говорющої риби. на мою думку, тут провина , може, навіть більша, ніж його жінки. – ти так гадаєш? – позіхнув шакал, якому не хотілося розмовляти. – але найбільше мені шкода навіть не й не риби, а заклопотаної жінки, що не почула риб'ячого голосу. – я не погоджуюся з тобою. просто сплохував, бо з тим, що носиш у душі, не вільно ні з ким ділитися, окрім хіба найближчого приятеля. а жінка не була чоловікові приятелем уже хоча б тому, що він ніколи не гуторив із нею так, як із рибою. зрештою, не виключене, що жінка його просто ніколи й не слухала. – не доцільно шукати скарбу там, де ти його не закопав, – вела своєї бляшанка. – саме тому з усіх потерпілих мені найбільше шкода жінки, яка не почула голосу говорющої риби. риба загинула – це сумно. однак кожен мусить раніше чи пізніше вмирати. і, як на мене, горе з приводу загибелі приятеля навіть сумніше, ніж сама смерть риби. та вмирати, за все життя не почувши голосу риби, – це справді найгірше, що може трапитися людині. – може, в наступному втіленні жінка цей голос почує, – нехотя докинув шакал. – сумно, що вона не почула цього голосу в цьому житті, – не поступалася консервна бляшанка. – а сум, як відомо, має довгі