Твір-мініатюра на тему: "мої враження від прочитання повісті "перехресні стежки""

Головний герой цієї соціально-психологічної повісті — Євген Рафалович. Він адвокат у невеликому містечку, у якому живе його, колишній репетитор Стальський. Колись, у юності, він (Євген) зустрів панночку на балу, яку потім покохав. Вони не обмінялися адресами і далі Євген нічого про неї не знав. Але йому пощастило зустріти її знову, вона брала уроки музики. Туди ж записався і Рафалович. Вони стали щирими друзями, і хоча Регіна не зізнавалася йому у коханні, але він був дуже щасливий.

ПопулярнеПушкин АлександрТема чести и бесчестия в повести А. С. Пушкина "Капитанская дочка"Нечуй-Левицький ІванКайдашева сім'я (скорочено)Стендаль ФредерікЧервоне і чорне (скорочено)Де Сервантес Сааведра МіґельДон Кіхот (скорочено)Багряний ІванТигролови (дуже стисло) (скорочено)НовеТвори з мовиВесілля — велична народна драмаТвори з мови“Слово о полку Ігоревім” — шедевр давньоукраїнської літературиСковорода ГригорійБайкар-просвітитель (За байками Г. Сковороди)Котляревський ІванНаталка Полтавка — утілення національного характеру (За однойменною п’єсою І. Котляревського)Квітка-Основ'яненко ГригорійОбрази сотника Забрьохи та писаря Пістряка (За повістю Г. Квітки-Основ’яненка “Конотопська відьма”)/ Шкільні твори / Франко Іван Шкільні твори / Краса кохання у повісті "Перехресні стежки" (3 варіант) Шкільні твори0

Краса кохання у повісті "Перехресні стежки" (3 варіант) Шкільні твори

Головний герой цієї соціально-психологічної повісті — Євген Рафалович. Він адвокат у невеликому містечку, у якому живе його, колишній репетитор Стальський. Колись, у юності, він (Євген) зустрів панночку на балу, яку потім покохав. Вони не обмінялися адресами і далі Євген нічого про неї не знав. Але йому пощастило зустріти її знову, вона брала уроки музики. Туди ж записався і Рафалович. Вони стали щирими друзями, і хоча Регіна не зізнавалася йому у коханні, але він був дуже щасливий.

"Вій не зізнався їй в коханні, не чув від неї подібних слів, не цілував її уст, хіба що при зустрічі і розставанні легенько стискав її руку". 

Здається, що це прекрасне та чисте кохання, але дуже велике розчарування чекає на Євгена. Він написав Регіні, що склав іспити "з найкращою похвалою" на візитці. Але отримав несподівану відповідь, що дівчина вийшла заміж і виїхала зі своїм чоловіком "на провінцію". 

Мені дуже прикро за хлопця, адже він мріяв про те, щоб, "зробивши докторат, він поговорить з нею про спільну їх будущину", а вийшло, що Регіна нічого йому не повідомила і вийшла заміж. Як на мене, то це важко назвати справжнім коханням, бо тоді виникає питання: "Як же можна кохати одну людину, а вийти заміж за іншу?" Чому Регіна не знайшла засіб повідомити Євгена про такі плани її тітки. Але не одна Регіна винна в тому, що вони втратили зв'язок один з одним. 

Невже він не міг її розшукати? Може, тому що не так вже сильно її кохав? Може, йому просто підходила роль нещасного закоханого? Але зовсім вже дикою є ситуація, коли Рафалович дізнається, що тією нещасною жінкою, з якої глумиться Стальський, є його перше кохання — Регіна! Що ж він робить, коли дізн

атерина є головною героїнею поеми Т. Г. Шевченка. Це селянська дівчина, довірлива і щира, здатна по-справжньому покохати людину, котра насправді зовсім не гідна її кохання. Так, бувши молодою і вродливою, вона привернула увагу царського офіцера, який, як їй здавалося, покохав її. Залишаючи Катерину, офіцер обіцяв повернутися і одружитися з нею. І Катерина вірила: вона виглядала його майже щодня і не звертала уваги на плітки сусідів, від яких тепер змушена була критися. І хоча іноді в Катерини і виникали сумніви щодо обіцянок москаля, вона їх відганяла: ну як це її коханий її зрадить?

А коханий тим часом вже й забув її. Та й навіщо йому пам'ятати? В нього таких скільки завгодно. Тому він зовсім і не збирається повертатись до Катерини. Тим більше він не думає, що через нього її виженуть з дому, що вона піде шукати його з малою дитиною на руках, ночуватиме попід тинами і проситиме милостиню, і вже зовсім не сподівався, що вона зустріне-таки його.

Москаль відрікся від Катерини, а вона вважала його своїм єдиним захисником, думала, що він налагодить її з сином життя, сподівалася, кохає її. Тому, пізнавши, який він насправді, Катерина не витримує жорстокої зради, і, збожеволівши від горя, покінчила життя самогубством.

А куди ця нещасна могла ще подітися, окрім ополонки? До свого села, до сусідів і батьків, які її вигнали, вона повертатися не могла, а тим більше не могла жити з дитиною серед чужих людей, котрі відверталися від неї, дізнавшись, хто вона така. Катерина рано чи пізно мала зрозуміти, що вона тепер нікому не потрібна і що їй більше немає місця на цім світі.

поставь ответ лутчим.Старалась

Объяснение:

Пошук...

Твори / Твори українською / Твір Мої почуття "Тіні забутих предків", Коцюбинський

Характеристика вовка Сіроманеця "Сіроманець", Вінграновський

Перегляди: 1059

Вінграновський Микола

Вовк Сіроманець образ вовка, його характеристика з повісті М. Вінграновського "Сіроманець":

найстаріший - «був найстарішим вовком у світі»

ватажок зграї - «все своє Сіроманче життя водив зграю»

взірець для молодих вовків - «молоді вовки мріяли пройти у нього бойову вовчу стратегію і тактику»

об’єкт марення молодих вовчиць - «він снився молодим вовчицям»

має вплив на інших - «коли ж нічого було їсти […], то й зграя сиділа позаду нього, кусаючи себе за хвости»

авторитетний - «і зграя мовчечки лягала»

Тобто можливо зробити висновку, що вовк сміливий, відважний, розумний, авторитетний, кмітливий.

Алеж читаючи «Тепер, на старість, вовк осліп. Бурхлива темнота зацарювала в його очах. Один лише нюх водив його по

світу, і кашляти вже почав», робимо поглиблення характеристики вовка: старий, сліпий, хворий, самотній, оскільки втратив усю свою зграю. З тексту дізнаємося, що вовкові сниться один і той самий сон: «срібні очі постріляних вовченят, постріляні вовчиці з білими зубами у землю, і снився він собі сам». Можна зробити висновок, що такий сон пов’язаний із нервовою напругою, сум’яттям, відчуттям чогось нездійсненного, значущого, що мало місце в житті, відчуттям утраченого. Вовк був ватажком зграї. Він був сильним, молодим, нездоланним. Усе це залишилося далеко позаду.