План-характеристика Грицька

Хар-ка :

Грицько  

За принципом контрасту виписано образ Грицька. Зазнавши багато горя змалку (його батьки померли від холери, коли він був ще зовсім малою дитиною) , Грицько, дійшовши літ, подався на заробітки. Важко працював два роки, але повернувся в село, купив землю, хату, завів господарство і почав думати про весілля. Шукав собі дівчини багатої та вродливої, а покохавши, одружився на сусідній наймичці, такій само сироті, як і він. Грицько, як і Чіпка, з дитячих років бачив і кривду, і несправедливість, але він ніколи не намагався чинити опір, бунтувати. Палкі Чіпчині слова не зачіпили його серце, але зародили тугу в чутливій до людського горя Христиній душі.

Сначала пленница попала в Крым — это обычный путь всех невольниц. Ценный «живой товар» татары не гнали пешком через степь, а под бдительной охраной везли на лошадях, даже не связывая руки, чтобы не попортить веревками нежную девичью кожу. Пораженные красотой полонянки крымчаки решили отправить девушку в Стамбул, надеясь выгодно продать ее на одном из самых больших невольничьих рынков мусульманского Востока.

В столицу султанов прекрасную пленницу отправили на большой фелюке, и продавать ее повез сам хозяин — его имя история не сохранила. По прихоти переменчивой Судьбы в первый же день, когда ордынец вывел пленницу на рынок, она случайно попалась на глаза оказавшемуся там всесильному визирю молодого султана Сулеймана I, благородному Рустем-паше. Турка поразила ослепительная красота девушки, и он решил купить ее, чтобы сделать подарок султану. Не в обиду будь сказано актрисе Сумской, но судя по описаниям в исторических хрониках, ее красота далеко не отражает истинного внешнего облика Лисовской, в которой, вероятно, кроме украинской текла и польская кровь.

Я пам'ятаю той день, коли мені випала нагода познайомитися з дивовижними історіми Івана Семеновича Нечуя-Левицького. Уже з перших сторінок його "Кайдашевої сім'ї" я зрозумів, що біьш заоплюючих ситуацій та розповідей, мабуть, не зустрічав ніколи. Автору вдається на диво вміло передати атмосеру сімейних стосунків звичайних українців. Мене одразу підкупила чесність Нечуя-Левицького. Завдяки його відвертих показів недосконалих рис простих людей, до книги з'являеться ще більший інтерес. 
Знаходиться місце і мріям, адже переносячись до світу безтурботних фантазій, уявляєш себе одним із героєв повісті. А після закінчення подорожі до родини Кайдашів, настає час для суму. Усі ці "неідеальні" люди швидко стають рідними. Але, незважаючи на сум, я люблю такі моменти, тому що, напевно, дізнавшись про подальшу долю Кайдашів, інтерес до них був би не таким великим.
За всі ті моменти радості та печалі під час знайомства з творами Нечуя-Левицького, я хотів би поставити йому памйятник на головній вулиці свого міста. Але, мабуть, це зовсім не обовйзково, оскільки так ж самі захоплені читачі, як я - уже найкращий б увіковічення. Я впевнений, що "памйятник" Івану Семеновичц буде гордо стояти на цьому світі ще дуже багато тисячоліть та радувати наступні покоління.