Твір роздум на тему чого варті у житті слова?

Наші слова- вираження власної думки, сприйняття і розуміння. Але насправді, слова нічого не варті. Говорити можна усе що завгодно, що тільки захочеш. Це "підсипає"бруду і брехні у наше життя, бо не можна наперед знати, правду ти зараз чуєш, чи ні. Тому і не треба вірити усьому що чуєш, а як же тоді розібрати, де правда, а де брехня? Насправді-ніяк. Іноді люди, коли щось кажуть, й самі не знають, правда це чи ні. Вірити або не вірити, вирішує кожен для себе окремо.
Та слова це не тільки обман. Вони до нам у вивільненні ємоцій, проявленні почуттів та спілкуванні один з одним. Впливаючи на наш настрій, вони впливають на наш світогляд, та самооцінку. Але все ще не варто забувати, не все що ви чуєте-правда, незалежно від того, звідки у вас ця інформація.

тугар вовк — боярин, що приїздить до тухольчини, бо князь йому ці землі.     виглядає   тугар вовк так:   "тугар вовк був мужчина, як дуб. плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів, яких їхав воювати".   характер тугара вовка:

вважає себе вищим за громаду:  

  "– але ж на твою копу ніхто з наших громадян не піде. а наша копа як осудить, так у нашій громаді й буде.– побачимо! – сказав гнівно й уперто тугар вовк."

"– ну, нехай і так, – сказав вкінці тугар вовк, – прийду завтра на тоту вашу раду, але не на те, щоб їй піддатися, а лиш на те, щоб побачити, що се за рада буде."

"тугар вовк гордим, безпечним поступом вийшов перед громаду і, ледве окинувши її оком, проговорив: – ви кликали мене перед себе – і ось я. чого хочете від мене? – на суд громадський? – повторив, немов зачудуваний, тугар вовк, обертаючись лицем до захара. – я княжий слуга і боярин. ніхто не має права судити мене, окрім князя і рівних мені бояр."

тугар вовк гордий до гордині та гнівливий:  

  "але постійте ви, хамове плем’я, пізнаєте ви, з ким маєте діло! тугар вовк – се не тухольський вовк, він і тухольським медведям зуміє показати зуби! "

  "тугар вовк блиснув гнівно очима на захара і сказав: – плетеш дурниці, старий. князь нікого не може скривдити! "

"– мовчи, смерде! – перебив його лютим криком тугар вовк. – рука моя судорожне стискає рукоять меча, щоб заткати ним твою глупу гортанку. одно тільки рятує тебе від моєї мести, а се те, що ти нині вирятував мою доньку з небезпеки."   "ти ще смієш мені давати науки, гаде? – скрикнув розлючений тугар вовк, і очі його заблищали безумним гнівом. – геть мені з очей, а то, богом кленусь, не буду ні на що зважав, а просаджу тебе отсим ножем, як просадив нині рано медведя."

"та й тугар вовк, побачивши вдачу свойого задуму, голосно порадувавсь їй.– а що, хлопи! – крикнув він. – побачимо, чи надовго ще стане вашої гордості.

він підступний:  

  "тугар вовк змішався трохи таким наглим зворотом, а далі сказав: – старче, громадо, – покиньмо давні урази! ворог зближається, з’єднаймо свої сили проти нього! "

тугар вовк - зрадник:

"але хто се йде так завзято на чолі середнього, головного, відділу монголів? глядять товариші і очам своїм віри не ймуть. се не хто другий, як сам властитель сього дому, гордий боярин тугар вовк".

"не маєш вітця? невже ж тугар вовк погиб? – ні, тугар вовк живий, але тугар вовк перестав бути моїм батьком, відколи… зрадив… свій край і пристав… у службу монголів."   любить свою доньку

"тугар довго держав доньку в обіймах, а побачивши кров на її одежі, аж затремтів." 

" -і для мого батька се був би стид, коли б нас двоє стояло на однім становищі! правда, батеньку? тугар вовк не міг їй ."

подробнее - на -

ми часто чуємо, що творча людина – це не спосіб життя, а діагноз, і багато інших безпідставних припущень. так кажуть люди, які в силу своєї неосвіченості не змогли в собі розкрити той талант, який був подарований їм богом. творча натура відчуває цей світ злегка інакше, спостерігаючи за фарбами життя в більш яскравому варіанті. творчість – це якийсь дар, яким володіє людина, що просто зобов’язана розкриватися для навколишнього світу. вважається найбільшим злочином приховування своїх здібностей і відмова від того, що б показати себе світу.

фантазія творчої людини являє собою цілий паралельний світ, в який доступ мають тільки обрані нею люди. будучи чимось неймовірним, вона дозволяє створювати чарівний творчий продукт, який прості «смертні» можуть споглядати в музеях, у продажу і в інших містах громадської доступності. чого тільки варті чудові казки великого андерсена! тільки людина, позбавлена почуттів, зможе залишитися байдужою до прекрасної русалоньки чи милої дюймовочки. цей автор вмів розглянути серед простих сірих перехожих чудові персонажі своїх творів.