Главные герои текста Танцi Шайтана ОЧЕНЬ

Вчитель Василь Митрович зайшов у клас і побачив, що діти оточили Олександру, доньку писарчука-пропійці. Її подружка, весела й сита Пріська, стверджувала, що Олександра вкрала її хліб, і що це стається не в перше. Школярі хотіли, щоб злодійку вигнали зі школи, але вчитель наполягав у всьому розібратися. Олександра не хотіля спочатку розповідати правди, плакала, але потім зізналася. На питання вчителя, чого вона так вчинила, вона розповіла, що хотіла їсти, а батько додому не приносить. Вчитель привів Олександру додому, а коли повернувся в клас, діти наполегливо простягали йому їжу для Олександри. Але дівчина не хотіла їсти і все плакала. Коли читали молитву перед початком науки, вчитель непомітно ввів дівчину у клас.

***

Олександра довго соромилась глянути вчителю в вічі. Але діти не нагадували школярці про крадіжку, а навпаки - приносили їй їжу. Але дівчина рідко брала її. Вона скоро здасть останній екзамен і вийде зі школи розумною людиною.

Ця розповідь розповідає нам про вірну та веселу дружбу, про двох хлопчаків Яву та Павлушу. Про їхні витівки можна розповідати безскінченно. Ці два байдикуваті хлопчаки, ніколи не сиділи на одному місці. Вони завжди розробляли якийсь план, аби щось утнути. Звичайно автор, зображує чимало, по-справжньому смішних ситуацій. Ось наприклад: хлопці захотіли вирити метро між станціями " Клуня " та " Крива груша ", або зробити бій биків ( Де биком була корова Контрибуція, яка зовсім непіддавалася хлопцям ). Напевно девіз повісті - це справжня дружба, без якої ніхто не зміг існувати. Автор допомагає нам зрозуміти що друзі - це назавжди!