Характеристика головного героя павлуші із твору тореодори з васюківки

Історія створення – твір було написано у 1840 р., приблизно за рік до загибелі поета. Вперше надруковано у 1841 р. у журналі "Вітчизняні записки".

Тема вірша – доля солдата, його сповідь перед смертю.

Композиція - Вірш написано у формі звернення вмираючого солдата до товариша по службі. Звернення можна розділити на частини: прохання розповісти про його смерть всім, хто цікавитиметься, прохання, що стосуються батьків і сусідки. Виробництво складається з чотирьох строф за вісім термінів.

Жанр – лист.

Віршований розмір – розностопний ямб, у вірші використана перехресна АВАВ та парна ААВВ римування.

Метонімія – «порожнього серця не шкодуй».

Епітети - "погані лікаря", "порожнє серце", "помер чесно".

Маруся Кайдашиха - бездушна і сварлива жінка. Маруся гарно готувала і змолоду служила у панів покоївкою, від них і сама "набралась трохи панства". Кайдашиха з погордою поставилась до бідніших від себе, любить вихвалятись. Позитивні риси її характеру - це те, що вона працьовита, дбайлива хазяйка, любляча мати і бабуся. Але приватна власність, жадоба до землі зробила її жорстокою, жадібною. Це призводило до частих сварок і розладів у сім'ї, і навіть бійок.

Мотря - дочка заможних батьків. Вона не знала злиднів, проте ніколи не була гордовитою. На початку твору Мотря - добра, активна та життєрадісна дівчина. Проте шлюб і пойстійні сварки змінюють її. Саме вона виколює свекрусі око та дуже тішиться з цього.

Мелашка - дівчина з дуже бідної родини. Вона звикла терпіти нестатки. Мелашка була доброю, щирою, піддатливою, терплячою, ніжною та лагідною. Та навіть таку дівчину лють та жорстокість свекрухи та невістки змогли змінити - Мелашка починає брати участь у сварках.