Іть в українську мову це слово потрапило як запозичення з тюркської; первісно це перське слово що означає "товариш"на запорозькі січі так називали молодих хлопців учнів зброєносців у козацької старшини а)пластуни б)челядь в)джури г)аргатки д)молодики

Відомий український драматург Іван Карпенко- Карий у сатиричній комедії «Сто тисяч» засудив пороки суспільного життя. Нездоланна тяга купувати землю і в селян, і в поміщиків, а потім тішитись думкою, що Калитку «розіпре грошвою», усе де веде до руйнування особистості. А землі потрібні, щоб сказати багатію Пузирю «…голяк масті, чирва світить!», землі і гроші потрібні, щоб переплатити по десять рублів на десятині Жолудю, гроші потрібні, щоб обдурити Гершка. Мрії Герасима Калитки йдуть ще далі: «…всю землю навкруги скуплю! Ідеш день — чия земля? Калитчина!.. Ідеш два — чия земля? Калитчина! Ідеш три — чия земля? Калитчина!» Герасим дурить усіх. Єврей, якого він теж дурить, у свою чергу обдурює Герасима, продає йому мішок з папером замість грошей.

І раптом усім цим корисливим планам не судилося здійснитися. Герасим Калитка не в змозі цього пережити: він лізе у зашморг з надією вмерти.

Гроші скалічили душу не лише Герасиму, але і його куму — Савці. Він весь час знаходиться у пошуку грошей. На пропозицію Герасима здійснити шахрайську махінацію, Савка одразу дає згоду. Але після трагічних подій з Герасимом Савка навіки зрікається брудних грошей.

А Невідомий теж хворів грошовою хворобою. Він вигадав новий засіб обдурювання людей і заробляє на цьому непогані гроші.

Копач Бонавентура бере у будинку Калитки їжу, хоч і не працює на хазяїна. А побачивши єврея, він одразу сказав: «…це — пройдисвіт».

Іван Карпенко-Карий у п’єсі «Сто тисяч» показує, що тим, хто потрапив під владу грошей, нелегко повернутися на шлях порядності.

Літо скінчилося. Прощальні промені сонця зігрівають землю, яка покрита килимом з різнобарвних листів. Але ж ще зовсім недавно вогруг зеленіла трава, дерева були одягнені в пишні вбрання, повсюди цвіли різнобарвні квіти. Літо, мабуть, саме чудова пора року: можна купатися і загоряти, збирати гриби та ягоди, проводити багато часу на повітрі.  Одного разу липневим вечором ми з татом поїхали порибалити на річку. Там опустила вудку у воду і присіла на траву. Скоро поплавок здригнувся і пірнув у воду. Я як смикну! але рибка зірвалася з гачка. я сильно засмутилася, але моє терпіння незабаром було винагороджено. Перша риба була все таки спіймана! коли небо потемніло, я наловила десять штук. скоро сонечко майже зайшло за обрій. Моїм шлазам представила чудова картина. На тлі темно-синього неба за річку йшло багряне сонце, а по воді розходилися червоні промені.  Хоч я і втомилася, нагородою мені був улов і незабутнє враження від літнього заходу