Які потрібно здати предмети (зно) на вчителя початкових класів україни? ну, українська мова - обов'язково можно в пед.універст. історию україни, а не ? (

українські народні родинно-побутові пісні дуже різноманітні за тематикою, настроєм, художніми засобами виразності. у них правдиво відображено все життя українського народу, багатство його духовного світу, найзаповітніші мрії і прагнення. великий знавець українського фольклору, письменник михайло стельмах зазначав: «нема такої значної події в житті народу, немає такого людського почуття, яке б не обізвалося чи рокотом грому, чи ніжною струною в українській ліриці, яку по праву можна назвати нашим національним скарбом і перлиною світової народної творчості».

серед найпоширеніших родинно-побутових пісень — пісні про кохання, пісні про родинне життя, колискові та жартівливі пісні. у піснях про кохання всі перипетії стосунків двох: і перше несміливе почуття, яке боїться виказати себе навіть поглядом, і відкрите утвердження щастя закоханих, і сумніви та образи, і біль розлуки, і невтішне горе зраджених, і мрії про майбутнє одруження. виспівуючи свою любов, дівчина добирає зворушливі у своїй простоті й правдивості слова. для неї від миленького кращого немає, бо гарне у нього все: і «любая розмова», і «що сам молод, під ним кінь ворон, ще й в сопілку грає! », навіть його сліди їй дорогі: «та вирву я, вирву кленовий листочок, прикрию, пристелю милого слідочок…» в уяві юнака також постають найпоетичніші образи, коли він думає про свою милу — червона калина, чорноброва, пишна, «серденько, рибонька, дорогий кришталю».

Напевно кожен із нас замислювався над тим чи правильно поступила Ганна,що все життя приховувала і змовчувала.Хтось осуджує Ганну, а хтось виправдовує і жаліє.Не проживши життя Ганни не зрозумієш ЇЇ вчинок.ЯГанну не осуджую бо в першу чергу вона думала про сина.Немаючи змоги самій виростити і виховати дитини,підкидає сина багатим бездітним людям.Але сама іде наймичкою,щоб бути рядом.Ніхто не розуміє що творилося в неї в душі.Радіючи кожного ранку коли малий Марко називав ї мамою вона піклується про дитину,а ввечері

плаче і проклинає свою долю.Навіть коли вмерла стара Настя, а Марко виріс і настав час одружуватися то відмовилася наймичка.Мотивуючи тим, що з її сина будуть насміхатися, бо він багатий,а вона наймичка.Наймичка натура-безмірно глибша,почуття у неї сильне,любов до сина перемагає все інше.Вона і тут ставила насамперед благополуччя свого сина.Вона каралася весь вік в чужій хаті,але була щаслива,хоч на хвилинку,бо з нею був її син.Коли ж занедужала всі переживали i ось тоді вона вирішила відкрити свою тайну.Вирішила зняти гріх із душі, перед смертю все розповіла.

Мені здається, що кожна любляча мати,в такій ситуації, вчинила бяк наймичка. Головне, щоб дитина ні в чому не потребувала,а любов свою віддавати можна і наймичкою. Тільки як жити з таким тягарем?Як винести всі тяготи долі?Але материнська любов всесильна і витерпіти можна все заради щастя дитини.

Ганна-Сила,благодать,милість Божа, завдяки Цьому вона перенесла всі тяготи і незгоди долі.Все життя каралася,що Марко не знає хто його мати.Але перед самою смертю все розповіді цим самим знімає камінь із своєї душі.

Мені здається, що запізно вона розповіла.Не змогли вони з сином наговоритись. Марко зрозумів би і прийняв,бо він її любив.