Твір на тему про що розпові листівки з міст

Про що розпові листівки з міст? у кожній листівці ніби-то передається увесь "характер" і загадковість міста. усі вони притягують погляд і ваблять повернутися туди знову і знову. на деяких фотографіях можна побачити людей, їх буденне життя. листівки з міст бувають різноманітними - чорно-білими, кольоровими, блискучими або матовими. на ніх можуть бути зображені і будівлі, і люди, і якісь пам'ятки архітектури. але одна річ об'єднує їх усіх - це ті емоції, які відчуваєш ти дивлячись на неї!

Український:

Історія створення-вірші написані в 1825-му році і присвячені А.П. Керн. Опубліковані в альманасі "Північні квіти" в 1827 р.

Тема вірша-вірші про нерозділене кохання, яка все ж рятує людину, підносить його душу і наповнює життя сенсом.

Композиція-вірш складається з трьох умовних частин. перша частина-ностальгічна, де герой сумує за коханою, друга-описує почуття самотності і страждання героя, третя – повертає героя до життя, рятує від відчаю знову воскресле почуття любові.

Жанр-любовне послання

Віршований розмір-п'ятистопний ямб з перехресною римуванням АВАВ.

Метафори - “бур порив бунтівний розсіяв колишні мрії”

Епітети - "небесні риси"," безнадійна смуток","дивна мить".

Порівняння - "як швидкоплинне бачення, як геній чистої краси".

Русский:

История создания – стихи написаны в 1825-ом году и посвящены А. П. Керн. Опубликованы в альманахе “Северные цветы” в 1827 г.

Тема стихотворения – стихи о неразделенной любви, которая все же человека, возвышает его душу и наполняет жизнь смыслом.

Композиция – Стихотворение состоит из трех условных частей. первая часть – ностальгическая, где герой тоскует о возлюбленной, вторая – описывает чувство одиночества и страдания героя, третья – возвращает героя к жизни от отчаяния вновь воскресшее чувство любви.

Жанр – любовное послание

Стихотворный размер – пятистопный ямб с перекрестной рифмовкой АВАВ.

Метафоры – “бурь порыв мятежный рассеял прежние мечты”

Эпитеты – “небесные черты”, “безнадежная грусть”, “чудное мгновенье”.

Сравнения – “как мимолетное виденье, как гений чистой красоты”.

Объяснение:

5.

В історії літератури відомі твори, які, не витримавши випробування часом, швидко забувалися. Часто причиною відсутності популярності для твору була його "відірваність" від життя, в ньому читач не знаходив висвітлення проблем, що хвилюють суспільство взагалі і самого читача зокрема. Однак були й твори, які, щойно з’явившись, набували загального визнання, широкої популярності. До таких творів належить і написана у 1900 році І. Карпенком-Карим комедія "Хазяїн", тема якої, — показ жорстоких методів збагачення, — є актуальною і зараз.

Що спонукало видатного драматурга до написання п'єси про таке суспільне зло, як нагромадження деякими людьми грошей нечесними шляхами? Справа в тому, що Іван Карпенко-Карий був добре знайомий із життям багатіїв (колишніх економів та управителів), адже він часто їздив по селах і бачив, яким багатіли "колишні мужики": вони жорстоко експлуатували нещасних селян, а ті втрачали надію на визволення від панського ярма. Небайдужий до долі власного народу, драматург не міг не описати "хазяйське колесо" і самих експлуататорів, тим більше, що в руках він мав "живий" матеріал — власн Так з'явилися п'єси "Розумний і дурень", "Сто тисяч".

У п'єсі "Хазяїн" хижацькі методи швидкого збагачення уособлює центральний персонаж Терентій Гаврилович Пузир (хазяїн), його прислужники Феноген, Ліхтаренко та інші. На першому плані для них — гроші, матеріальний достаток, здобутий нечесним шляхом. Так, саме нечесним, бо ці персонажі, щоб забагатіти, готові укласти угоду із власною совістю і використати народні нещастя — недорід, голод, пошесні хвороби. Мільйонер Пузир, наприклад, годує робітників таким хлібом, який неможливо вкусити, настільки він твердий, велить платити їм "не по тридцять п'ять, а по двадцять п'ять копійок на добу", вважаючи, що це ще й забагато, і знаючи, що бідні люди нікуди не подінуться, а будуть працювати, щоб не вмерти з голоду. Хазяїн влізає у незаконні махінації, і єдине, що його хвилює, чи не дізнається хтось про це. Недалеко від хазяїна відійшли і його управителі. "Беріть — я вам не заважаю, не заважайте й мені!.. Краще зробимо між собою договор: брать, де дають і де можна, а на менших звертать! От я одберу від мужиків оброчну казенну землю, візьму наділи в аренду, і мужики, оставшись без землі, будуть робить на нашого хазяїна, як кріпаки!" — говорить Феногенові Ліхтаренко. І ці прислужники, і сам хазяїн живуть за рахунок бідного люду, анітрохи не дбаючи про нього й не задумуючись над тим, що самі колись бідували.