Який край є найкращим для поетеси? (л.костенко"чайка на крижині")

Димаю одер на захидний Європи

Місяць один в ночі сяє

Приховуючи слід прекрасних зірок

Горда вона , що затьмарює

Далекий витвір чарівних думок.

Місяць дарує натхнення

Великі крильця за спиною

А зірки дають нам прагнення

Самі сяють нічною зіркою

О, жовтоока царице

Сама собою любуєшся ти

Сяєш в небі мов світлиця

Тільки відображаєш світло зірки

Чи не від того поїдає заздрість

Що зірок готова світло затомить

Чи не від того втрачаєш радість

Що не ти світить

Ти лиш великий холодний камінь

Який сонце відбиває

В середині зірки пломінь бушує

Який ти можеш затьмарити

Місяць тобі не самотньо

Одній сяяти в темноті

Адже сірок сіяє безліч

В далекій чорній пустоті

Тебе з*їдає заздрість зла

Одна ти світиш всім в тьмі

Одній сяяти гнила насолода

І запах болі в тишині

насправді, катерина для мене э певним прикладом незалежності. Вона не залежала від думок інших, представляла, сміливо, свої погляди та думки, ніколи не боялася. Але.. не все так сталося, як гадалося.

Коли її коханий зник, вона неначе збожеволіла. Все, що я б хотіла їй сказати:

" Катерино, не бійся, я думаю ти змогла почати все спочатку. Але ти дуже прив*язалася та прикипіла до того нещасного москаля. Ти мен ідуже подобаєшся. Твоя незалежність та своєнравність вселяють віру та якусь незвідану силу. Але цього тобі нвистачило щоб смиритися та відновити сили, для подальшого життя. Ти змогла, але ти не вірила в саму себе. Я вірю, що ти знала всі ті приклади трагедій з москалями, але твоє "Я" не дало тобі сили противостати тому грішному коханню. Ти могла б жити для сина, могла б відновити кохання, але ти здалася. Ти так гарно починала, але твій кінець був просто жахливим. Дякую за нові відчуття та гарну настанову"

і все, думаю нічого більше не потрібно