по-перше, не бездомна, а бездонна
Кожне своє враження, кожне переживання людина виливала в пісні. Релігійні почування висловлюються в лірницьких піснях; тяжка праця на своїм власнім полі — в обжинкових та косарських піснях
Духовне життя людини знайшло вираження у народних піснях і має форму яскравих епітетів, що повторюються (чисте поле, червона калина, зелений явір, красна дівчина, вірний кінь, бистра річка та ін.).
З українських пісень ми бачимо, як глибоко народ відчував красу життя. Народні пісні криють у собі таку силу уяви та багатство щирих переживань, що стали джерелом натхнення поетів та письменників. Свою найкращу повість "У неділю рано зілля копала" Ольга Кобилянська побудувала на відомому мотиві народної пісні "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці". Використовуючи сюжет цієї ж пісні, Ліна Костенко створила роман у віршах "Маруся Чурай". Але народні пісні не тільки надихали літераторів, вони, перш за все, звеселяли сірі будні українців, були розрадою в тяжку годину, поліпшували настрій, полегшували важку працю.
Наш народ має багату скарбницю пісень, казок, легенд, переказів, дум, якими можна пишатися як райськими квітами. Деякі з них пройшли крізь довгі століття і ще сьогодні причаровують блиском дорогоцінних самоцвітів.
1) В поті чола (важкою працею). "В поті лиця ти їстимеш хліб" (Бут. 3:19) - сказано Богом Адаму, вигнаних з раю.
2)Внести свою лепту (внести посильний вклад). Внесок - дрібна мідна монета. За словами Ісуса, дві лепти вдови, покладені в храмову жертвенніцу, коштували набагато більше багатих пожертвувань, т. К. Вона віддала все, що мала (Марк. 12: 41-44; Лк. 21: 1-4).
3)Корінь зла (джерело зла). "Коли корень справи знаходиться в ньому!" (Іов. 19:28). "Бо корінь усього лихого то грошолюбство" (1-е Тим. 6:10).
4)Не судіть, і не судимі будете. Цитата з Нагірної проповіді Ісуса Христа (Матв. 7: 1).
5)Незважаючи на особи. «Не звертати уваги на обличчя в суді, як малого, так і великого веселіше" (Втор. 1:17).
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
3-4 речення. які випадки могли б ще трапитися в житті собаки і кота? в данному оповіданні.у бабусі насті живуть пес вовчун і кіт мурлинський. вовчун – сірий, клаповухий. а мурлинський – чорний, із зеленими очима. тількино хтось чужий наближається до подвір ‘ я, пес тут – таки подає свій голос. а кіт ловить мишей. мабуть, саме за це бабуся і любить їх обох. живуть пес і кіт мирно. у вовчуна своя мисочка, у мурлинського своя. дасть їм бабуся поїсти, то вони їдять окремо і не сваряться. та от якось бабусина родичка аж із третього села впросила позичити їй кота. бабуся позичила. не стало мурлинського – і вовчуна ніби хто підмінив. він перестав гавкати і їсти. бабуся налила йому повну мисочку молока, а він і не доторкнеться. чи не захворів! ) – забіткалась бабуся. стоїть молоко поруч, а вовчун лежить, поклавши голову на лапи, й сумує. так було день, другий. третього дня подалась бабуся до родички й забрала кота. як угледів вовчун мурлинського, то аж пітстрибнув. облизав його від вух до хвоста, підпустив до своєї мисочки з молоком. мурлинський теж зрадів зустрічі. він напився молока й собі лизнув вовчунав писок, мовби приказуючи. я раніше б прибіг додому, але бабусина родичка зачинила мене в коморі. і стали вони жити, як і жили. пес подає голос, як зачує чужих; а кіт на мишей полює.