Висловлювання спочатку було слово

Не можна бути щасливим, якщо достаток і багатство створені за рахунок нещастя інших
"На чужому нещасті щастя не побудуєш". Майже у кожного народу є схоже прислів'я. І недаремно, бо воно так і є. Людина, що побудувала своє власне щастя на нещасті когось іншого, може здаватися щасливою, але не буде нею. Не буде щасливим підприємещь, що розоряє конкурентів нечесним шляхом. Не буде щасливою чоловік або жінка, розбивши чужу сім'ю, щоб створти власну. Причина цього дуже проста: людина завжди буди пам'ятати, що наробила, і, якщо в неї є совість, буде мучитися совістю. Навіть якщо людина безсовісна, вона теж буде страждати, вже від страху, що хтось може зробити з нею те ж саме.
На перший погляд, людина, що набула собі такого "щастя" безчесним шляхом, може здаватися вельми щасливою, веселитися і радіти, але ми не знаємо, чи не мучає її безсоння від мук совісті або страху втратити це своє щастя. На мій погляд, таке щастя і не щастя зовсім. Це лише омана, ілюзія щастя. Бо у по-справжньому щасливої людини чиста совість.

Я читаю багато книг. Особливо мені дуже подобаються твори про пригоди, казки про фей і чарівні речі. І тому моя улюблена книжка - це «Чарівник Смарагдового міста», що її написав Олександр Волков. Точніше, я люблю усю серію книг про казкові пригоди дівчинки Еллі в Чарівній країні. Сюди входять ще «Урфін Джюс та його дерев'яні солдати» та «Сім підземних королів».Мені подобаються книги про Чарівну країну за вигадку, з якою вони написані. В них оживає навіть неживе: Залізний Дроворуб ходить та говорить, дерев'яні солдати йдуть на війну. Навіть опудало Страшила, що набите соломою, виявляється дуже розумним та винахідливим. Летючі Мавпи слухаються власника Золотої Шапки, а королева мишей прибігає на звук чарівного свистка.У фіналі «Чарівника Смарагдового міста» чудесні срібні черевички переносять Еллі додому, в Канзас. Так закінчується ця добра та весела казка. У ній перемагає добро. А злі чаклуни, такі як Урфін Джюс, Гінгема та Бастінда, бувають покарані.Іноді мені навіть хочеться потрапити в цю Чарівну країну, тому що вона здається мені справжньою. Раз злих чарівниць в ній більше немає, то боятися там нічого. А мешканці Чарівної країни - це загалом дуже добрі та смішні чоловічки: Мігуни, Жевуни, Бовтуни та інші.Я часто перечитую «Чарівника Смарагдового міста» та його книжки-продовження заново. Моя улюблена книга мені ніколи не набридає. Я навіть уявляю собі у вигляді фільму, як Еллі з друзями подорожують Чарівною країною.