Твір значення родинно побутових пісень і

Ідейний та тематичний зміст українських народних родинно-побутових пісень досить різноманітний. Ці пісні охоплюють найважливіші події в родинному житті селян, з яскравою повнотою відображають їхні погляди, психологію і мораль. В них відсутні ярко виражені трудові сюжети, розповіді про важку долю українського народу, але, все одно, зображення більшості подій відбувається на фоні трудових буднів, що надає їм незвичайної правдивості. Найбільша частина українських родинно-побутових пісень – це пісні прокохання, в яких розкривається світ людських переживань, багатогранність людського життя.

У піснях про кохання відбиваються високі моральні якості української молоді. Довіра, взаємоповага, щирість, радість кохання, гіркота розлуки, зрада, туга за коханою – це далеко не всі мотиви, що проймають ці пісні. Їх головними персонажами є дівчина і хлопець, а зміст цих пісень – їхні переживання і почуття. Саме від імені закоханих складалось більшість з них.

Найбільш повно і поетично в піснях про коханнязображено українську дівчину, її нещасливе чи щасливекохання. Її образ завжди постає з ніжних поетичних характеристик. У неї «личко, як яблучко», «брови, як шнурочок», вона чорнобрива», «вірна» і «серденько». Не менш яскраво в цих піснях змальовано і хлопців.

Вірність у коханні завжди була ідеалом у стосунках людей, цінністю, яку народ ставив вище срібла і золота, вище будь-якого багатства:

«Не треба ж мені злота,

Я й сам придбаю,

А треба дівчину, що я кохаю».

Однією з характерних рис пісень про кохання є їх драматичні сюжети, які найчастіше визначалися умовами суспільства – майновою нерівністю і неможливістю через це вступати у шлюб. 

«Таємне Товариство боягузів, або засіб від переляку № 9» — пригодницька повість сучасної української письменниці Лесі Ворониної. У ній, як і в наших улюблених казках, добро перемагає зло. Але цікаво те, що герої-переможці в ній не відважні богатирі й мужні воїни, а, як не дивно, боягузи. Тема — Людина, яка здолала свій страх, може перемогти наймогутніших ворогів. Навіть Синьоморд — хоча спочатку нашому героєві треба змінитися самому: пройти небезпечні випробування, навчитися миттєво приймати рішення, від яких залежить доля людства. Ідея — не потрібно боятися складних ситуацій, рідні люди не залишать ніколи тебе у біді, потрібно знати своє коріння і й любити своїх рідних. Головна думка — заклик поважати своїх батьків, бабусів і дідусів

     Творча практика Олександра Олеся та Миколи Вороного має чимало спільних рис. Поетів об’єднує тематичне коло. Обидва з них торкались питань вірності батьківщині, її єдності,  революції 1917 років, які знайшли відображення у збірках М. Вороного «За Україну» та О. Олеся «Чужина». Митці прагнули оновити віршову техніку, шукали нові жанрові форми.
     Письменники використовують у своїх поезіях наказові форми, що також їх споріднює. Наприклад, вірш «Епіталама» М. Вороного промовляє: «Поспішайте від життя взяти все і все віддати!». О. Олесь у свою чергу лірично закликає: «Цілуй, цілуй, цілуй її, - Знов молодість не буде!». Обидва автори наголошують на тому, що необхідно отримувати насолоду від життя, тим самим розвиваючи гедоністичну («насолодницьку») тематику у своїй поезії.
     Отже, в ліриці О. Олеся і М. Вороного чимало спільного. Зокрема спільні теми, мистецькебачення, світогляд. Однією з головних моделей у творах цих письменників можна вважати імператив (наказовість).