Дайте відповіді на запитання до повісті "захар беркут". картка № 1 1. що, на вашу думку, мав на увазі старий беркут, говорячи: «беркути ніколи не сплямують ні своїх рук, ні свого серця підступно пролитою кров’ю». свої міркування обґрунтуйте. 2. в чому, на ваш погляд, вбачав захар беркут для себе щастя після перемоги над ворогом? наведіть переконливі факти з твору. 3. повість «захар беркут» була написана і. франком у: а) львові; б) києві; в) нагуєвичах.

1) Захар Беркут казав, що сім'я Беркутів ніколи не сплямують своїх рук і серця, тому що Беркути радше самі загинуть, ніж загинуть інші люди через них.
2)Батьки і браття! Нинішня наша побіда – велике діло для нас. Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю. Уважайте добре на се! Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас. Але я знаю, браття, і чує се моя душа, що се не був остатній удар на нашу, громадську твердиню, що за ним підуть інші і вкінці розіб’ють нашу громаду. Погані часи настануть для нашого народу. Відчужиться брат від брата, відмежиться син від батька, і почнуться великі свари і роздори по руській землі, і пожруть вони силу народу, а тоді попаде весь народ у неволю чужим і своїм наїзникам, і вони зроблять із нього покірного слугу своїх забагів і робучого вола. Але серед тих злиднів знов нагадає собі народ своє давнє громадство, і благо йому, коли скоро й живо нагадає собі його: се ощадить йому ціле море сліз і крові, цілі століття неволі. Але чи швидше, чи пізніше, він нагадає собі життя своїх предків і забажає йти їх слідом. Щаслив, кому судилося жити в ті дні! Се будуть гарні дні, дні весняні, дні відродження народного! Передавайте ж дітям і внукам своїм вісті про давнє життя і давні порядки. Нехай живе між ними тота пам’ять серед грядущих злиднів, так, як жива іскра не гасне в попелі. Прийде пора, іскра розгориться новим огнем!
3)А

Відповідь:

Якщо мова про Батьківщину, а Кобзар з великої літери, то думаю, що мова йде про Кобзаря, Пророка українського народу - Тараса Григоровича Шевченка.

Давно усім відомо, що Тарас Григорович Шевченко народився в Україні. Йому прийшлося пережити багато поневірянь. Куди лише не закидала його зла доля, але завжди велий поет сумував за рідний краєм, за Батьківщиною, за рідою Україною.  Коли читаєш твори Т.Г.Шевченка, то перед очима постають і вишневі садочки, і чепурненькі будиночки, і  високі тополі, і журливі верби над тихою річечкою. Такі ж верби ростуь над річечкою, яка тихе несе свої води через наше містечко, а старі тополі і липи де-не-де досі збереглися вздовж доріг по селах. Україна - це і моя Батьківщина.        

Пояснення:

Король Лір вигнав Корделію з Англії, бо вона не запропонувала йому нічого крім любові та відданості. Владика поділив своє королівство між старшою та молодшою дочками. Лір, не дивлячись на свій норов, беззаперечно довіряє своїм дітям. Розкривається ще одна риса героя: наївність і довірливість.

Король Лір, засліплений владою, втрачає почуття реальності, надміру довіряє улесливим придворним та своїй родині, за що поплатився. Дочки його принизили та вигнали. Жебраком король Лір став не тільки фізично, він жебрак як батько і як король, тому що власними руками позбавив себе влади, привів до влади дочок-зрадниць та вигнав ту, яка любила його по- справжньому.

У кінці твору король зрозумів, що помилився, йому було соромно за те, як він вчинив з Корделією. Втративши корону, дім та дітей, старий Лір нарешті збагнув щирі почуття Корделії, її чисту душу. Герой змінився під впливом переживань і страждань, які відкрили йому очі, збагатили й облагородили його душу. Король Лір божеволіє, адже з одного боку його зрадили власні доньки, а з іншого він як батько вчинив страшну несправедливість проти власної дитини.

Зустріч з Корделією дала йому щастя. Вона до йому повернути владу. Проте світ сильних і багатих не вибачає тим, хто повстає проти нього, тому загибель Корделії та Ліра неминуча. А людина тільки ціною власного горя, власних випробувань доходить висновку, що немає нічого важливішого за родину, ціннішого за людяність і співчуття. Щоб підкреслити цю думку, в баладі змінено історичний сюжет. Корделія загинула в одній із битв за права свого батька, а не у в’язниці. Горе, що спіткало короля, це покарання за його жорстокий вчинок проти власної дитини. Лір не пережив смерті Корделії, бо біль від втрати єдиної дитини, що залишилися йому вірною, та усвідомлення того, що він певною мірою винен у її смерті, й спричинили смерть героя.

Король Лір на початку твору показаний жорстоким егоїстом, що вимагає покори та великої любові не тільки від підданих, а й від своїх дочок. Шлях страждання та спокути змінюють героя, у фіналі твору ми бачимо люблячого батька, людину, що картає себе за учинену ним несправедливіст