Охарактеризувати образ ліричного героя ( гей, нові колумби й магеллани)

твір починається із звернення до нових колумбів і магелланів з пропозицією продовжити відкривати цікаве, незвідане в житті. протягом поезії автор висловлює думку про прагнення кожної людини жити активно, на благо рідного краю, народу. наприкінці поезії в. симоненко засуджує байдужість і пропонує її «шкварити… на вогні».

ответ:

головний герой п'єси — терентій пузир. це доволі обмежена людина. для нього найдорожче в житті — гроші. сільський багатій не замислюється над тим, чи буде щасливою його дочка соня, коли вийде заміж за василя чобота; не думає, як тяжко живеться його робітникам, змушеним давитися хлібом, схожим на камінь, глевким, як глина. дивуєшся, читаючи про те, що пузир готовий переступити через своїх рідних, керуючись єдиною метою — збагаченням. при цьому сам хазяїн ходить у старому залатаному халаті, якого давно пора пустити на ганчірки, і в кожусі, що вже „торохтить і сильно лоєм тхне“. єдине, на що пузир витрачає гроші, — це на те, що може його ще більше збагатити. мене обурює і засмучує, що цей сільський мільйонер — неосвічений, „дрімучий“, бідний духовно. до якого там меценатства його спонукати, коли він навіть не знає, хто такий котляревський, і, тим більше, не хоче давати грошей на спорудження пам'ятника українському митцеві.

объяснение:

Добро добра людина завжди у скрутну хвилину. ось наприклад - на одній громадській вулиці сидів старий дідусь. він був сліпим, та потребував грошей. усі люди проходили і навіть копійки йому не давали. стало спохмурніти. один маленький хлопчик йшов до магазину щоб щось придбати. аж раптом він побачив того сліпого дідуся. він обережно підійшов до ньго і поклав йому усі гроші які мав. дідусь почув шуркіт і сказав: - хто тут? - це я, максим. я йшов до магазину і побачив тут гроші вам у капелюшок поклав. - ти це зробив заради мене одного? спитав дідусь. - ви потребуєте грошей більше чим я. сказав хлопчак. і обійняв дідуся.