Ішвидко, будласка. треба написати усі епітети новели "подвійне коло" роману "вершники" юрій яновський. 30 ів

  Твір на тему "Діла добрих оновляться, діла злих загинуть":

  Тарас Грирович Шевченко - справжній мудрець, пророк української літератури. У своїх творах він оспівував незалежність, духовну свободу, щирість. Часто у текстах Кобзар звертався до біблійних мотивів. Тарас Григорович такими словами у творі "Давидові псалми" проголошував віру в Божий закон: "Діла добрих оновляться, діла злих загинуть".

  Творчість Шевченка надзвичайно широка та різнобічна. Проте єднає її щира любов до рідної землі, українського народу, за щастя якого він молився неустанно. Ми, нащадки Кобзаря, повинні прислухатись до його порад: творити добро, передавати надбання у спадок, розвиватися духовно та постійно рости.

Людині понад дане велике чудо – уміння говорити. Наше мовлення – це відбиття наших думок, учинків, поглядів, переконань, нашого духовного миру. Без великого дарунка мовлення людина втратила б більшу частину самого себе. За до слова ми можемо відстоювати власну думку, переконувати, сперечатися. За до слів ми можемо повідати іншим людям свої самі потаєні думки. Безцінність людського мовлення відбита в численних мудрих висловленнях, прислів’ях, приказках різних країн і культур. «Живе слово вчить», – говорить антична мудрість. «Ніщо так не підбадьорює людину, як добре слово», – затверджували древні індійці. «Хто не соромиться сказати, той і зробити не постидится», – говориться в абхазькому прислів’ї. Чимало вчених, мислителів, філософів, письменників звеличували значення слова. «Слово – тінь справи», – утвер-ждалдемокрит. «Слово є образ справи», – підтверджував Солок. «Мовлення – тіні вчинків», – погоджувався з ними Б. Грасиан. «Опануй справою, слова найдуться», – вторив Катон. «Слово є вчинок», – підсумовував Л. Н. Толстой. Але чи завжди людина використає слово в благо – собі й іншим? На жаль, життя переконує нас вобратном. Якщо ми звернемося до древніх книг, прочитаємо виречення древніх мудреців, то побачимо, що в старі часи слову приділялася значна роль у житті людини. Жоден поважаючий себе людина не посмітила б сказати необдумане слово, кинути фразу на вітер. Древні люди завжди ретельно продумували все, що вони говорять, – для того, щоб кожне слово досягло мети й зробило саме той вплив, що у нього закладене. А що ж зараз? Ми граємо словами, як повітряними кульками. Ми вимовляємо цілі мовлення, які насправді – лише порожнє коливання повітря. Ми використаємо слова для того, щоб болючіше скривдити, образити, принизити іншої людини. І дуже рідко, на жаль, ми використаємо мовлення для вираження теперішніх почуттів