Термі! 20 ів! скласти твір на тему "чи могли б лицарі жити в наші дні? " (за мотивами роману "айвенго")

Айвенго — чесний і справедливий воїн, який у будь-який момент може прийти на до тим, хто її потребує, тобто приниженим, гнобленим. Довідавшись, що Ребекку несправедливо звинувачують у чаклунстві й погрожують спалити на вогнищі, якщо не з'явиться лицар, який погодиться захищати її честь та мечем доведе її правоту, Айвенго поспішає на поєдинок, щоб захистити нещасну невинну дівчину. Ледве тримаючись у сідлі після тяжкого поранення, Айвенго все ж таки виходить на бій із Буагельбергом. І коли супротивники зійшлися, від влучних ударів обидва лицарі падають. Але Божий суд звершився: Буагельберг гине, а Ребекку виправдовують.

Отже, Айвенго не тільки мужній, сміливий і відважний воїн, а й чесна, порядна, здатна на самопожертву людина; фанатично відданий справі, він служить друзям, з якими поділяє нещастя й небезпеки.

Пройшло вже майже два століття з часу написання чудового роману В. Скотта. Здавалося б, давно минули вже й лицарські часи. Ми живемо у двадцять першому столітті. Вік технократії, комп'ютерних технологій накладає відбиток на розум і серця людей, їхні взаємини. Але нетлінними залишаються людські цінності, які притаманні герою роману, славному лицарю Айвенго.

Чесність, шляхетність, почуття людської гідності, мужність, відвага, вірність, здатність до самопожертви в ім'я батьківщини чи друга мають і сьогодні непересічне значення.

Тема: оспівування краси природи. Ідея: возвеличення чарівності дощу. Основна думка: захопленість рідною природою, її величним та дивовижним світом, райдужними кольорами.

Жанр: пейзажна лірика. Художні засоби: Епітети – благодатний, довгожданий дощ; дивним сяйвом; золотий, вечірній гість; впав бадьоро, свіжо, дзвінко; закурені будинки; зголоднілі передмістя; гарячі груди; буйним посівом зеленим, білі села. Метафори – золотий вечірній гість, «впав бадьоро», «відкривай груди», «дощ остудить», «дощ оживить і запліднить», «дощ звеселить». Порівняння: «дощ-гість». . Дощ дуже важливий у природі, адже без нього все засохне та пропаде, не буде хліба. Своє захоплення цим явищем у вірші «Дощ» М. Рильський виражає багатьма прикметниками та прислівниками, що доповнюють створений образ, землю називає матір’ю, дощ та землю персоніфікує, оживляє їх.

Сенс життя людини на Землі за поезією Василя Симоненка "Ти знаєш, що ти людина?" полягає у тому що, потрібно насолоджуватись кожним прожитим днем. Бо можливо - це твій останій день, і завтра вже "Інші ходитимуть люди,  інші кохатимуть люди". Ти ніколи не знаєш, що буде завтра. Але у будь-якому випадку потрібно пам'ятати, що ти унікальний " Усмішка твоя – єдина,  мука твоя – єдина,  очі твої – одні" і не звертати уваги на порожні чиїсь думки, а жити так, як ти хочеш. Бо, це твоє життя і твої правила.  

Объяснение: