Чи можна князя ігоря вважати героєм

Так я к він був захиснимком та сміливий чоловіком, то так, він віддав перевагу  вмерти вже від меча аніж потрапити у полон

2в Нора сильная натура, смелая и решительная, она не боится изменить свою жизнь, не хочет терпеть серость, рутину, не выносит ложь. предпочитает уйти в никуда, все начать сначала, чем быть сытой и в золотой клетке. Муж из нее действительно куклу сделал,Барби какую-то, любовался, как красивой игрушкой.У Стендаля и др. лучшие героини такие же - предпочитают сытости и духовному рабству свободу3 вопр. кукольный-значит ненастоящий, игрушечный. Так и Норин дом,ее семья оказалась ненастоящей, вся ее жизнь оказалась ненастоящей. А еще кукольный в значении кукольного театра, т.е. ею манипулировали, как марионеткойОткрытый финал -это же интересно, в этом, по-моему, и есть элемент новаторства. Каждый может по-своему домыслить Норину судьбу, дать свою оценку ее поведению - осудить или одобрить. Причем сделает это соответственно своему отношению к жизни -как уура кто-то. Святая -донеслось в ответ

Та все-таки в центрі оповідання - внутрішній світ Орисі, глибоко ліричний, що сягає своїм корінням У сиву давнину народного буття. Дівчина схвильована розповіддю старого козака, вона проймається думкою про кохання, яке не має відповіді. Образи дівчини-краси і князя хвилюють її, змушують розмірковувати над подальшою долею та майбутнім коханням. Саме звідси, з дівочих мрій героїні, оце народнопісенне сприйняття природи. З дівочих мрій Орисі бере свій початок почуття світлого смутку, любові до нескінченного і таємничого світу, відчуття в природі, людях та легендарній минувшині чогось рідного, близького, дорогого і милого. Дивиться дівчина у воду і бачить, що хтось виїхав із пущі на сивому коні. Здається їй, що то князь з легенди, і вже «ось-ось заревуть і сунуться з річки зачаровані тури». Попрали дівчата білизну, поїхали додому, а там вже чекає красуню справжній князь - молодий козак. Із великою майстерністю описує Куліш заручини своєї улюбленої героїні. «Обняв козак Орисю, поцілував у тії губоньки, що наче з самого меду зліплені, і вклонились обоє низько, до самого долу, панотцеві».Автор підкреслює душевну щирість дівчини, її повагу до старших, її працелюбність. Саме тому для Пантелеймона Куліша Орися є втіленням ідеалу української дівчини.