Назвіть письменника, що не входив до складу «Руської трійці»: А) І. Вагилевич; Б) М. Костомаров; В) М. Шашкевич; Г) Я. Головацький. Роки життя (1817 – 1862) належать: А) М. Петренку; Б) М. Костомарову; В) М. Шашкевичу; Г) М. Гоголю. Основні герої романтичних творів: А. козаки, народні співці, міфічні істоти; Б. міщани, князі, звірі; В. явища природи, селяни; Г. український народ. Поезія «Веснівка» написана у формі: А) монологу; Б) діалогу; В) полілогу; Г) авторського відступу З приводу чого дочка чинила опір матері («Українська мелодія» Є. Гребінка): А) не хотіла їй допомагати обробляти городину; Б) відмовлялася виходити заміж за нелюба; В) бо вимушена була щодня ходити на панщину; Г) оскільки не поважала її. Визначте художній засіб із уривку "І в небо думкою влетів, / Між зорями співає": А) метафора; Б) епітет; В) оксюморон; Г) гіпербола. Жанр твору «Рибалка» (П. Гулак-Артемовський) за визначенням самого автора: А) малоросійська оперета; Б) елегія; В) малоросійська балада; Г) вірш-медитація. Як відбулося привітання Тараса Бульби з синами після довгої розлуки? А) потиснули один одному руку; Б) садили один одному стусани; В) поплескали один одного по плечах; Г) влаштували бенкет. Як закінчився життєвий шлях Остапа? А) страчений на майдані; Б) дожив до глибокої старості; В) загинув у бою; Г) його убив батько.

аромат львова

після кількагодинної прогулянки вулицями львова починаєш відчувати себе мислителем загальнолюдського значення. сюди приїжджають не просто подивитися, а духовно наснажитися. не один колишній львів’янин, нині мешканець києва, а чи москви, чи нью-йорка, сподівається знову наситити своє серце флюї львова, відчути солодку відповідність свого внутрішнього ритму з пульсом буття. у ту мить, коли довговічне каміння нашіптує про нетлінні цінності світобудови, коли історію прочитуєш навіть дотиком руки,— кров по жилах струменить так лагідно, як вода лісового струмочка.

різноманітні вежі, шпилі, куполи, колони є ніби вулканічним виверженням духовної магми людства, яка так буйно прорвалася назовні з невидимих глибин у цьому місті, що зветься львовом, і застигла в дивовижних архітектурних формах. тут сповнюєшся відчуттям, що життя не минає даремно.

невеликий архітектурний комплекс вірменського катедрального собору є питомим фрагментом львова, без якого той не був би самим собою. мікросвітові собору притаманна аура, у якій народжуються емоції, здатні народжуватися тільки тут.

заснований 1356  р., він став і культовим осередком численної вір­менської громади й одним із культурних центрів львівського поспільства. щоразу, крокуючи вірменською вулицею, радо відчуваєш, як силует вежі храму, спроектованої петром красовським із лугано, лагідно проникає в твою свідомість. відгороджене ґратками подвір’я вір­менського собору викликає непереможне бажання потрапити під його склепіння, бо здається, що, ступивши за цей поріг, опиняєшся в іншому вимірі простору і часу. і ось ти стоїш між сивокамінними колонами аркадних ніш, та ще за непроникною стіною дошкульного львівського дощу, без якого такі хвилини немислимі: саме дощ створює ледь помітне водяне екранне полотно, на якому пробігають живі картини минулого. і це казково! а якщо спроби споглядання візій виявилися марними, то можна згадати яскраву сцену з відомого кінофільму за участю михайла боярського «д’артаньян і три мушкетери», у якій відбувається дуель гасконця з атосом, портосом і арамісом. місцем зйомки її й стало це подвір’я. тут же — надгробки з епітафіями 600­річної давності, з яких удається зрозуміти хіба те, що й могили не вічні.

вулиця вірменська  —  одна з не багатьох, яка передає львівську старовину найчіткіше, так би мовити, стійко утримує її аромат. лаконічна й виразна форма ренесансного порталу житлового будинку № 20 чи не найкраще засвідчує собою xvi  ст., яке на вірменській «випинається» з багатьох кутків і ніяк не поступиться наступним століттям. навіть хронос, котрий є символом швидкоплинності часу, фігурою котрого оздоблений фасад однієї з найцікавіших кам’яниць львова — ампірний будинок «пори року», ніяк не може зарадити такому повільному рухові століть на цій вулиці. навіть зодіакальний фриз, яким оздоблено цю ж кам’яницю, своїми дванадцятьма сузірними знаками втричі швидше лічить перебіг року, однак історична зміна віків усе одно ледь торкається вулиці вірменської. приваблюють рельєфи роботи гартмана вітвера на сусідній кам’яниці № 21, на яких прадавні міфологічні мотиви, напевно, також покликані символізувати людський поступ через народження нових поколінь. поколінь, яким хоч і накреслено передавати одне одному естафету конкретної миті  —  «тепер і тут», а все ж таки судилося колись оволодіти часом завдяки подоланню

1. вольові якості: а) цілеспрямованість і наполегливість; б) мужність і витримка; в) незламність і твердість; г) готовність на самопожертву; д) велика сила волі; е) ненависть до гнобителів українського народу, зрадництва.

2. розум і кмітливість: а) володіння зброєю; б) застосування знань, отриманих від діда андрія і козаків.

3. почуттєві риси: а) справедливість; б) вірність; в) сердечність і доброта; г) гордість; д) кмітливість і винахідливість; е) любов до сестри, родини, рідного краю; є) вміння реально оцінювати ситуацію.