Аналіз вірша о. теліги "усе — лише не це! не ці спокійні дні" ( тема та ідея; жанрові особливості; поетичні образи, картини, особливості віршування (рими, римування, віршовий розмір); строфічна будова; особливості лексики, тропи, поетичні фігури, фонічні засоби та їх роль у розкритті авторського задуму

Автор – Олена Теліга Жанр лірики – Громадянська (патріотична) Тема “Сучасникам”  – Послання в майбутнє, звернення до нащадків Ідея “Сучасникам”  – Авторка закликає горіти душею, діяти сміливо, виробити в собі рису суворої самодисципліни та обов’язку, не втрачати людських рис на тернистих шляхах випробувань Основна думка: “Не треба слів! Хай буде тільки діло” Мотив – Автобіографічний, усеперемагаючого життєлюбства Образи-символи – вогонь, вода, вітер — символізують буремність, неспокій, очищення, оновлення “Сучасникам” художні засоби епітети – «хуртовині сніжній», «у холодній зливі», «ясних привітів» метафори – «Палити серце в хуртовині сніжній, Купати душу у холодній зливі». «Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив» риторичні оклики – «Не треба слів! Хай буде тільки діло!» звертання – «О, краю мій, …» інверсія – Хуртовині сніжній Лірична героїня вірша О. Теліги «Сучасникам» — сувора й спокійна, зі стоїчним характером. Вона живе повнокровним життям, у якому переплелися радість і горе, сміх і біль. Вона щедра, і що віддає — не міряє, її серце загартоване, вона поважає більше діло, ніж слово.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/suchasnikam-olena-teliga-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Тема, ідея, проблематика та жанр комедії «Хазяїн» І. Карпенко-Карого

Тему комедії «Хазяїн» Карпенко-Карий визначив сам. Це показ людської любові, пристрасті до збагачення, «без жодної іншої мети. Стяжания для стяжания!» І розкрито цю тему на фоні бурхливого розвитку капіталізму на півдні України в 90-х роках XIX століття. 

Драматург нещадно викриває і засуджує капіталістичні взаємини між людьми, де все підкорено владі «безсердечного чистогана», де в «корені лежить неправда, зло». Разом з тим автор комедії утверджує, висловлюючись його власними словами, «ідею любові, ідею щастя, ідею економічного благосостоянія свого народу». І. Карпенко-Карий переконаний, що в майбутньому запанують «вищі ідеали загального добра», зникнуть причини, які породжують егоїзм, жадібність і ворожнечу між людьми. 

Усі сюжетні лінії і колізії п'єси тісно переплітаються і становлять основу її драматичного конфлікту. 

В основі драматичного конфлікту лежить суперечність між безмежною жадобою наживи мільйонера-землевласника і тим, що, за влучним висловом одного з персонажів, «не може разом все ковтнути». 

У комедії широко, з глибоким знанням показано рух «хазяйського колеса» капіталіста-аграрія, майстерно розкриті його економічні стосунки прийоми наживи. Але це тільки типові обставини, у яких розкриваються типові характери. У центрі ж уваги драматурга стоять моральні, етичні й психологічні конфлікти, породжені цими стосунками. 

Звідси випливає і проблематика твору. Автор порушує, перш за все, морально-етичні питання: добраі зла (хазяїн переступив межу зла, його девіз — аби бариш, то все можна); честі і совісті (навіть Пузир дбає про зовнішні ознаки своєї честі, часто говорить — «не робіть безчестя», «врятуйте мою честь», хоч за іншими такого права не визнає, як, наприклад, за помічником економа Зозулею); кохання (Соня, Калинович, Чоботаренко). 

Порушуються в комедії й інші проблеми: батьків і дітей, освіти, культури, духовності; проблема пошуків молодим поколінням шляхів у житті. 

Що стосується жанру «Хазяїна», то сам Карпенко-Карий неодноразово вказував на жанрову визначеність «Хазяїна»: «Я пишу нову комедію «Хазяїн»; «уже кінчаю нову комедію «Хазяїн»; «Я сам бачу, що це найкраща моя комедія». Ще одне визначення — «зла сатира».

Хто такий Лицар? Це мужній, сильний, вправний воїн, що дотримується лицарської присяги бути безстрашним, ризикувати за рідну віру, охороняти вдів і сиріт, уникати несправедливого оточення і брудного заробітку, для порятунку безневинного йти на поєдинок, відвідувати турніри тільки заради військових вправ, жити бездоганно перед Богами і людьми, боротись проти зла, бути щедрим, правдивим, дотримуватись слова, любити Батьківщину. 

"Колись, у давні дні, як ще лицар сміливий сидів на коні…" – це був чудовий образ, як у сталь закутий вершник над'їжджав зеленими лісами у своїй блискучій зброї, зі щитом і ратищем, маючи пір'я, виграваючи своїм баским бойовим конем…" 

ЛИЦАРСТВО – тобто лицарський орден – було засноване 1500 років тому в Англії королем Артуром. Лицарський закон наказував так: 

● Будь завжди готовий, завжди при зброї, крім, хіба, нічного відпочинку. 
● До чого б ти не брався, прагни здобути честь і добре ім'я своєю чесністю. 
● Обороняй убогих і немічних. 
● Допомагай тим, що самі оборонитися не можуть. 
● Не роби нічого такого, що завдає комусь шкоди чи зневаги. 
● Будь готовий обороняти свою батьківщину. 
● Більш охоче працюй за честь, ніж за зиск. 
● Ніколи не ламай своєї обіцянки. 
● Честь батьківщини борони своїм життям. 
● Краще чесно помри, ніж маєш ганебно жити.