Твір ..краса і мудрість у народних загадках прислівях та приказках..

Такі витвори народної творчості, її неоціненні скарби - прислів’я, загадки і приказки супроводжують нас у побуті з сивої давнини  до нинішніх днів і, очевидно, так буде завжди. Вони містять усе, що трапляється у житті з кожною людиною: будні і свята, сміх і горе, вірність і зраду, радість і обурення, страх і сміливість, бунтарство і покірність… Вони навчають і виховують, лякають і остерігають. 

За довгі віки народ вклав у зразки своєї творчості все, що притаманне його існуванню. Приказки, казки, загадки, прислів*я відносяться до «малих» жанрів народної творчості. Але не можна применшувати їх значення у народному побуті, тому що їх вживає кожна людина кожного дня, у відповідь на будь-яку подію власного чи чужого життя: працюючи, відпочиваючи, святкуючи, виховуючи малечу, оцінюючи явища природи. Ці згустки народної мудрості мають досконалу словесну форму, це мініатіюри, де немає жодного зайвого слівця. Але вони мають глибокий зміст, тому й стали з часом неписаним моральним кодексом суспільства.  

Не так вже й багато у нашій мові слів, до яких би не існувало прислів*я, приказки або загадки.

Ну от, наприклад, візьміть прості слова із щоденного вжитку: ложка, сіль, капуста, дерево, будинок, годинник, сорочка, спідниця, штани…  Впевнений, що до кожного з цих та інших слів не складно підібрати прислів*я або приказку, або й загадку.

Не вірите?

Сидить баба на грядках вся закутана в хустках. Це про капусту загадка. І це про неї, але вже прислів*я: «Пішов би до сусіда по капусту, та на двір не пустять». Саджаючи капусту, приказують: не родися пуста, родися густа.

А ось про ложку загадка: сама не їм, а всіх годую. А ось про неї прислів*я та приказка:  Дали ложку, то дадуть і юшку. Дали ложку, як страви не стало. 

І так про все на світі. Моя бабуся полюбляє вставляти у свої розповіді при далеке минуле усілякі прислів*я. З її розмов я для себе зрозумів, що вони виникали в усі періоди життя людей. Так, у війну виникали одні прислів*я, у мирний час інші. Наприклад, під час Великої Вітчизняної війни говорили так:

Затрусився фашист, як осінній лист. Від фашистів звільнилися, як на світ народилися. Айн, цвай, драй, - з нашої землі, фашисте, тікай.

Під час голоду було прислів*я «Навчить біда ворожити, як нема що в рот уложити.

 З усього цього можна зробити висновок: прислів*я, приказки та загадки містять у собі всю красу та мудрість народу, який створив усе це мовне багатство. 

А справді, кому й що доведеш? Тільки собі гірше зробиш. Краще вже й подалі прикидатися сіреньким та поківненьким.

До того ж краще тягти, не очікуючи на батіг, ніж ковтати принизливе підстьобування.

Цілісінький день, до темряви, ходити по колу, топтати власні сліди - в цім було щось принизливе.

Супроти вітру довго не пробіжиш, і розумніше до часу прикинуться скореним, лишившист у душі вільним, аніж бути скореним насправжки.

Взагалі він ніколи не розумів обмеженості деяких коней, котрі прагнуть на кожнім кроці суперечити, огризатися, показувати свій характер. Ніби цим чогось досягне, крім батога.

Дивні пригоди, захоплюючі оповіді, таємниці й загадкові події — про це мріє будь-який підліток. Тому і полюбляють діти читати при­годницьку й фантастичну літературу. Син видатного українського письменника Ярослав Стельмах подарував дітям багато гарних при­годницьких творів.

У повісті «Химера лісового озера, або Митькозавр з Юрківки» описується відпочинок влітку у селі двох^друзів — Митька і Сергія. Хлопці бажали зібрати колекцію комах за завданням учителя біо­логії. А зібрали дивовижні пригоди. Події на озері, про які вони по­чули від місцевого хлопця Василя, їм здалися фантастичними. Але вони не злякалися і вирішили чатувати звіра, заманивши його кур­кою. Тільки до їхньої ями потрапила не чудернацька химера, а дід Трохим. Хоч потім і виявилося, що Василь їх дурив, вдававши за допо­могою каністр чудовиська, та друзі зраділи. Завдяки вигадкам сільського спортсмена вони вивчили в місцевій бібліотеці багато інфор­мації про рідкісних тварин, а ще чудово провели канікули.

Тож ми побачили, що за будь-якою фантастикою ховається ре­альність. Треба більше пізнавати світ і себе. Наше життя — це ре­зультат роботи над собою, наші прагнення, вчинки й воля