Літературний паспорт вірша бачиш між трав зелених

Тема: зображення  природи у всій її красі, заклик до бережного стану, до всього живого на землі. 

Ідея: ідея гуманізму, людяності, бережливого ставлення до природи та всього живого. 

Основна думка: » Треба в житті любити гаряче і багато…»

Художні засоби вірша : афоризми: «Треба в житті любити гаряче і багато»;  

порівняння: «як грудочки, пташата…»;  

вставні слова: «може», «кажеш»;  

епітети: «сонце, дощі зернисті, дороги в пилу, траву!»  

риторичні оклики та запитання: »Що ти?! А руки? Серце?! Куди заховати їх?!»  

пестливі слова: «пташата», «грудочки», «маленьким». 

кільцеве обрамлення — композиційна фігура у віршованому творі, що полягає у повторенні строф, рядків: «…Бачиш: …, як грудочки пташата…».

Роман — великий за обсягом і складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені важливі й складні суспільні про­цеси, всебічно і в розвитку показані численні персонажі. У романі розвивається кілька сюжетних ліній, пов’язаних з долею го­ловних героїв. Види роману За змістом: •       роман автобіографічний; •       роман біографічний; •       роман історичний; •       роман пригодницький; •       роман соціально-побутовий; •       соціально-психологічний роман; •       роман фантастичний; •       роман філософський; •       роман детективний. За будовою: •       роман у віршах; •       роман у новелах.

Минуло п'ять років. Кожен персонаж знайшов власну стежку в житті. Та куди б не занесла доля наших улюблених героїв, пам'ять про шалені пригоди в цирку завжди манила друзів, за сотні кілометрів об'єднувала їхні серця.

Одного разу вирішив Іван Сила на деякий час полишити свій дім, щоб разом з Мілкою податися до чудової столиці. Навіть не вірилося, що кілька років тому місто здавалося зовсім чужим та вражало величчю споруд. Нарешті потяг спинився на тому ж вокзалі. Сьогодні, як і колись, усі перехожі метушилися, кудись поспішали. Але тепер Іванові це не здалося дивним. Проте його увагу привернула метушня на площі. Річ у тім, що якийсь поліцейський упіймав чергового розбишаку. Він голосно намагався переконати малолітнього хлопчину, що крадіжка – це неприпустимо. Служник порядку продовжував:

- Послухай мене, синку, колись я також вважав, що поцупивши чужу річ можна легко підзаробити. Не чув за своїми ганебними вчинками жодної провини. Поверни власникові кишеньковий годинник. По вибачення і можеш іти своєю дорогою.

Голос, що звучав, здався Іванові дуже знайомим. Ще мить і погляд поліцейського упав на нашого силача. Іван Сила люб’язно усміхнувся. Запала тиша. Помалу люд почав розходитися, а поліцейський обняв силача. Мабуть, ви уже самі здогадалися, що це був Міха Голий.

Почалась довга душевна розмова. Друг розповів, що давно зав'язав з крадіжками. Звільнився з посади охоронця в цирку й став працювати поліцейським. Похвалився, що на новій роботі пристойна платня. У важкий час, коли намагався знайти самого себе, зустрів своє щастя. Незабаром вони одружаться. Здивований Іван намагався щось сказати. Та радісний товариш не замовкав і за на весілля.

Іван теж по друга після торжества завітати до нього в гості. Тільки тепер, Мілка, котра увесь час не втручалась у розмову, смиренно покивала головою. Поліцейський зауважив, що давно хотів після торжества відвідати дорогого приятеля, тому запропонував Піні, Пандорському, Фандіго й Ренаті приєднатися до подорожі. Іван був у захваті. А Мілка жартома пообіцяла, що приготує багато галушок, які на той час уже навчилась готувати. Усі засміялися і втрьох попрямували столичним парком, геть усіяним пахучим цвітом…