Тарас Шевченко написав поезію «Садок вишневий коло хати…», у 1847 році знаходячись під слідством в камері-одиночці Петропавловської фортеці. В ті сумні дні самотності та очікування вироку, він загадував мальовничі картині рідної України. Також її чудову природу, мирних, працьовитих, доброзичливих мешканців. Поет не знав, чи побачить він ще землю свого дитинства.
У фортеці, в травні, можливо під враженням від прогулянок на тюремному подвір’ї, поет створив один з найбільш сонячних, життєрадісних своїх віршів – «Садок вишневий коло хати». Він увійшов до поетичного циклу «В казематі».
Тема: показ гармонії краси української природи і щасливого родинного життя працьовитих селян.
Ідея: уславлення людини праці, чарівності природи рідного краю.
Основна думка: мрія Т. Шевченка про щасливе життя українського народу, щоб праця для нього була насолодою, задоволенням, а не гнобленням, приниженням, тиранією.
Жанр: пейзажна лірика; цей вірш написаний у фольклорному стилі, тому не дивно, що став народною піснею, покладений на музику Я. Степовим.
Сюжет: Вірш містить опис мальовничої краси весняного надвечір’я на Україні. Тихі сутінки віддзеркалюють гармонію почуттів, спокійну радість буття простої селянської родини.
Певне місце у творі займає зображення гармонії материнства, у поетичних рядках автор змальовує жінку, радість її материнських обов’язків: вона вечерю зготувала, доньку навчала, дітей спати повкладала. І все це овіяне спокоєм і гармонією з природою.
Вірш - світовий шедевр пейзажної лірики. У поезії перед нами, наче наочно, постає вечір в українському селі. Поет змальовує ідилічну картину простої, небагатої, але щасливої селянської родини за вечерею. Поет зображує її з такою зворушливістю та майстерністю, що зорові та слухові образи стають майже живими для читача: «Хрущі над вишнями гудуть…».
Любов до рідного краю та туга за ним до поетові показати велику гармонію рідної землі, красу та поетичність життя простих, роботящих людей.
Про цей вірш Т. Шевченка літературознавцями написано багато досліджень. Надзвичайно простий, без особливих художніх засобів, він просто чарує своєю поетичністю. Вражає те, що написаний він за похмурими тюремними ґратами.
Якою ж сильною була туга поета за рідною Україною, яка багата уява, щоб створити такий вірш!
Чи є ще щось краще, ніж квітучий сад, мирна хліборобська праця, дружна родина, спів соловейка? Про це мріяв усе життя й сам Шевченко, хоч його мріям не судилося здійснитися.
Вірш став "візитною карткою" України — квітучої, мирної, співучої та доброї.
obar1
18.03.2022
Весь навчальний рік ми тільки й живемо ст. очикуванни літніх канікул, адже це прекрасний час, коли ти на свободі, коли немає уроків, а можна гуляти, купатися, їсти морозиво і взагалі отримувати користь і задоволення. Одні з таких продуктивних літніх канікул змалював Ярослав Стельмах у повісті «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера». Героями твору є два хлопчики-п'ятикласники - Митько й Сергій. Отримавши від «улюбленої ботанічку» завдання зібрати колекцію комах, винахідливі друзі вмовляють батьків відпустити їх на літо в Митьков бабусі в село. Батьки Сергія відразу не погоджуються, бо знають, яка вибухова сила, ці два друга, але, врешті-решт, здаються, піддавшись вагомим аргументам про «передчасному старінню наших організмів» і двійки за неприбраним колекцію, 'що придумав Митько.Спочатку хлопці не проявляють ніякого інтересу до збору всяких комах, до вивчення зоології, тому що вона може бути краще ботаніку? Приятелі збираються присвятити час виключно іграшкам, як це і годиться п'ятикласникам, що тяжко працювали весь навчальний рік.Приихавшы в Юрківки, дорогою до бабусиної хати Митько й Сергій зустрічають велосипедиста Васька - хлопця років чотирнадцяти, що сміється збройних сачками друзів. Саме цей велосипедист від нічого робити вирішує пожартувати і налякати друзів. Випадково побачивши Митька і Сергія на березі озера, Васька таємничо розповідає їм про страшне чудовисько, химеру, що живе в лісовому озері. Розповідь, на перший погляд, підозріла і мало схожа на правду, але цікава до неможливості! Тому Митько й Сергій вирішують все-таки заночувати біля озера, щоб з'ясувати, що ховається в ньому страшна тварина. Власне, з цього моменту і починаються найцікавіші пригоди друзів, непомітно для них самих надзвичайне захоплення зоологією. Розігруючи пьятикласникив.Васько підкидає різні докази існування озерної химери, ставить на березі річки відбитки лап страшного ненажерливого чудовиська, з'їв навіть ворону, залишивши тільки пирья.Захопившись відгадкою таємниці лісового озера, хлопці намагаються знайти наукове пояснення феномену, тому ходять у бібліотеки і читають по вісім книг по зоології в тиждень. Вони старанно вивчають факти, проводять справжнє серйозне дослідження, не шкодуючи нічого, - ні власних сил, ні сну, ні навіть життя невинної курки. Митька вже на основі винайдених доказів і прочитаної літератури припущення про виникнення назви села Юрківка, виводячи його значення з назви Юрський період. А чудовисько отримує ім'я на честь новоявлених вчених - Митькозавр Стеценка.Митько й Сергій весь час потрапляють у смішні ситуації, іноді події наближаються до конфлікту, але хлопці ніколи не сваряться, тому що вони справжні друзі, які мають важливу спільну справу. Тому викручуються із складних ситуацій завжди разом, неодмінно допомагаючи один одному. Долаючи свій страх перед невідомою твариною, яка може; з'їла навіть людину, залишивши тільки одну сандалю, юні дослідники наполегливо стоять біля озера.Безперечно, друзі дуже розчаровані, коли з'ясовується, що ніякого Митькозавр немає, а це просто жарт Васька. І Митька і Сергій все одно не жаліють, тому що вони розуміють, що час не минувся дарма. Майбутні шестикласники вже знають. стільки, що навіть не снилося Васькові, який думав, що пошив їх у Дурні. Хлопці переповнені гордістю за свою обізнаність у динозаврів, вони чудово провели час і повні сил для нових відкриттів, адже вони найкращі друзі, великі однодумці
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Пригадайте що таке алегорія образ( алегоричний образ крил у поемі Ліни Костенко Чайка на крижині) розкрийте алегоричність образу Коня Шепиала (дуже
Тарас Шевченко написав поезію «Садок вишневий коло хати…», у 1847 році знаходячись під слідством в камері-одиночці Петропавловської фортеці. В ті сумні дні самотності та очікування вироку, він загадував мальовничі картині рідної України. Також її чудову природу, мирних, працьовитих, доброзичливих мешканців. Поет не знав, чи побачить він ще землю свого дитинства.
У фортеці, в травні, можливо під враженням від прогулянок на тюремному подвір’ї, поет створив один з найбільш сонячних, життєрадісних своїх віршів – «Садок вишневий коло хати». Він увійшов до поетичного циклу «В казематі».
Тема: показ гармонії краси української природи і щасливого родинного життя працьовитих селян.
Ідея: уславлення людини праці, чарівності природи рідного краю.
Основна думка: мрія Т. Шевченка про щасливе життя українського народу, щоб праця для нього була насолодою, задоволенням, а не гнобленням, приниженням, тиранією.
Жанр: пейзажна лірика; цей вірш написаний у фольклорному стилі, тому не дивно, що став народною піснею, покладений на музику Я. Степовим.
Сюжет: Вірш містить опис мальовничої краси весняного надвечір’я на Україні. Тихі сутінки віддзеркалюють гармонію почуттів, спокійну радість буття простої селянської родини.
Певне місце у творі займає зображення гармонії материнства, у поетичних рядках автор змальовує жінку, радість її материнських обов’язків: вона вечерю зготувала, доньку навчала, дітей спати повкладала. І все це овіяне спокоєм і гармонією з природою.
Вірш - світовий шедевр пейзажної лірики. У поезії перед нами, наче наочно, постає вечір в українському селі. Поет змальовує ідилічну картину простої, небагатої, але щасливої селянської родини за вечерею. Поет зображує її з такою зворушливістю та майстерністю, що зорові та слухові образи стають майже живими для читача: «Хрущі над вишнями гудуть…».
Любов до рідного краю та туга за ним до поетові показати велику гармонію рідної землі, красу та поетичність життя простих, роботящих людей.
Про цей вірш Т. Шевченка літературознавцями написано багато досліджень. Надзвичайно простий, без особливих художніх засобів, він просто чарує своєю поетичністю. Вражає те, що написаний він за похмурими тюремними ґратами.
Якою ж сильною була туга поета за рідною Україною, яка багата уява, щоб створити такий вірш!
Чи є ще щось краще, ніж квітучий сад, мирна хліборобська праця, дружна родина, спів соловейка? Про це мріяв усе життя й сам Шевченко, хоч його мріям не судилося здійснитися.
Вірш став "візитною карткою" України — квітучої, мирної, співучої та доброї.