Не секрет, що в суспільстві поважають людей, які мають свою думку, адже вони послідовні й передбачу вальні, у них не буває сім п′ятниць на тиждень. проте іноді обставини так, що комусь доводиться змінювати свої переконання. чи є це ознакою слабкості? викладіть ваш погляд на цю проблему. сформулюйте тезу, наведіть два-три аргументи, що найкраще підтвердять вашу думку. проілюструйте їх з художньої літератури чи інших видів мистецтва (зазначте автора й назву твору, укажіть проблему, порушену митцем, художній образ, через який проблему розкрито, цитату з твору тощо), історичними фактами або випадками з життя. сформулюйте висновки.

Скільки людей стільки й думок.у кожної людини є своя позиція і своє ставлення до тієї чи іншої ситуації.Думки та поради інших звісно треба брати до увагу,але і свою думку треба мати бо рішення приймаєш саме ти.

Новела - невеликий за обсягом прозовий твір про певну незвичайну подію з життя головного героя з несподіваним фіналом. Для жанру новели властиві: лаконізм, напруженість сюжету, яскраві художні деталі. У новелі здебільшого мінімальна кількість персонажів, однолінійний сюжет, увага автора звернена на внутрішній стан героїв, їхні переживання, настрої.

Сатира - це різке висміювання і засудження негативних явищ у суспільному житті, певних серйозних вад у людському характері. Сатира може бути представлена у різних жанрів художніх творах. Виникла ще в усній народній творчості, як і гумор.

Персонофікация - це особливий вид метафори, коли неістотамнадаються людські якощі. Це своєрідне "олюднення" природи, навколишнього світу.

Пафос твору - всі ті високі почуття, натхнення, душевне піднесення, викликані певною подією, явищем, ідеєю. Вони (емоції) продиктовані, по суті, внутрішніми переконаннями і станом самого автора. У пафосі емоційна напруга й думка складають єдине гармонійне ціле і становлять душу художнього твору.

До лаконізм - це стислість викладу ; однолінійний - нерозгалужений.

Пророк пояснив зміст своєї розповіді, сказавши, що дерева — народи землі, а король — виконавець Божої волі. Коли Бог творив усі народи, то "заглядав всім у душу й вибирав серед них проводиря всього людства. Бог обрав терен, "непоказний на вроду", який "не має... слави собі ані з цвіту, ні з плоду", і вклав йому "в душу свій скарб", щоб він був "мов світило у тьмі, Мов скарбник його слова". 
Щоб люди краще зрозуміли Мойсея, він розповів їм казку — алегорію про те, як дерева обирали собі короля. Не погодився ні ліванський кедр, бо він і так окраса землі, ні пальма, ні рожа, ні дуб, ні береза — всі були зайняті своїм. Хтось, жартуючи, запропонував терен обрати, і той погодився, сказавши, що здобуватиме поле для дерев, хоч самому не треба, буде пристановищем звіру і птаху, робитиме все, щоб росли дерева краще, а він гинутиме на шляху за них.