Твір на тему(вічні цінності у творах довженка)

Україну вже давно асоціюють з іменами, так, не з діями чи змінами, а саме з іменами. Ці імена знають усюди: і в Кракові, і в Лондоні, в Берліні та навіть у Вашингтоні. Українські митці підкорили світ, саме вони зробили Україну пізнаваною. Мабуть, кожен українець достеменно знає і може назвати ці імена. Так, я говорю про Тараса Шевченка, Лесю Українку, Миколу Леонтовича, Ліну Костенко і… Олександра Довженка. І саме сьогодні, я хочу звернути вашу увагу на творчість останнього у списку — кінорежисера, сценариста і просто талановитого письменника Олександра Довженка.

Твори Олександра Довженка особливі: вони відверті, чесні, справжні… Коли читаєш їх, то захоплюєшся майстерністю письменника, його умінням розкрити найтоншу, найінтимнішу тему так, щоб кожен читач зумів це правильно сприйняти і перейнятися важливою, гострою проблемою. Довженко у своїх творах часто звертався до вічних цінностей людства: він писав про кохання, про чесну працю, про красу світу, у якому ми живемо, про добрі стосунки у родині і, звичайно, про людське щастя. Найпопулярнішими його творами і зараз залишаються дві кіноповісті: «Зачарована Десна» і «Україна в огні». Тому далі трохи про них.

«Зачарована Десна» — це історія спогадів; це звернення автора до самого початку — до свого дитинства. У цій легкій, теплій повісті митець звертається до найкращого, що у нього є — пам’яті про свою родину. У ній Довженко з особливим натхненням зображає людей праці. Дід Семен (старий чумак) схожий у нього на святого Миколая, батько Петро постає перед читачем найгарнішою, найпрекраснішою людиною на світі, з якої можна писати богів, лицарів, апостолів і великих учених. Автор не забуває ні про матір, ні про бабусю: вони, звичайні сільські жінки, наділені у цьому творі якимось особливим шармом, який, у свою чергу, робить їхні образи справжніми і неповторними. Повість змушує кожного читача подумати про своє ставлення до рідних і близьких, навчає добру, чесності, працелюбності та любові до природи. Прочитавши цей твір, розумієш, що в праці завжди треба шукати натхнення — бо тільки тоді вдається досягти гармонії в житті та у своїй душі.

«Україна в огні» — пронизлива історична кіноповість, яку читати без сліз просто неможливо. Олександр Петрович без страху змальовує у ній криваві події 40-х років минулого сторіччя — страшенну війну радянських людей з фашистами безпосередньо на території України. Саме у таких ситуаціях, коли кожної миті можна померти, відкриваються справжні людські душі, дають про себе знати вічні цінності. У цій повісті поруч зі сміливцями, героями існують боягузи і зрадники. На цьому контрасті можна якнайкраще розгледіти те, до чого кожен з нас найбільше прагне, що найбільше цінує. Особисто мене вразило незіпсоване, невульгарне кохання, яке розгорталося між двома, ще зовсім молодими людьми прямо на фронті, під вистрілами і вибухами. Вражає і сміливість чоловіків, а особливо Лавріна Запорожця, який усіма силами намагався врятувати якнайбільше своїх односельчан попри те, що багато хто його зненавидів і вважав зрадником. Вражає жіночка гідність і уміння співпереживати. Вражає те, що більшість змогла зберегти свою людяність за нелюдських умов. Вражає…

Отже, твори Олександра Довженка наповнені глибоким змістом, правильними думками і добрими настановами. У них можна побачити справжні життєві цінності, які дійсно є важливими для кожної людини. Тому пропоную усім, хто ще досі не знайомий з творами цього українського митця, якнайшвидше вирішити це питання і нарешті насолодитися творами, які відразу заполонять ваше серце.

Ще з народження кожна людина знайомиться з народною піснею. Наша мова співуча, багата за словниковим складом і милозвучна. Українські пісні вважають одними з найкращих у світі. Матері співають малятам  колискові. Вони  завжди зачаровували мене своєю мелодійністю й чутливістю.
Український народ склав безліч пісень. Для кожного свята, кожної події нашого життя існує відповідна пісня. Для новорічних святце щедрівки та колядки , для весняних веснянки, гаївки, для праці в поліжниварські пісні. 
Пісня супроводжує людину у різні хвилини життя. Народна пісня ---це душа  народу.Пісні ---це емоції і почуття наших предків,перелиті в слова.Тому сьогодні  так збагачують наш внутрішній світ народні пісні, тому так проймаємося ними, так їх відчуваємо.
 Часто на самоті я співаю українські народні пісні. І хоча я знаю їх не дуже багато, я завжди можу підібрати ту , що буде відповідати моєму настрою, виражати мої почуття чи емоції. І за це я  теж люблю народні пісні.  
 

У 1899 році у Львовевыходит друга поетична книжка Лесі Українки «Думи і мрії». Її відкрила поема «Давня казка», в якій пристрасно прозвучала тема покликання поета, його обов'язку перед народом. Описуючи зовнішність головного героя поеми, Леся Украинкаподчеркивает, що він був самим звичайним людиною. Але справжня краса людини не в зовнішніх ознаках, а в її духовних якостях. Леся Українка в авторських характеристиках оспівує талант свого героя: його поезія була «і дзвінкою, і гучною, бо розходилась по світу стоголосым луною». За цю невелику здатність створювати вірші, у яких можна знайти і розвагу, і пораду, співця дуже любили люди, особливо молодь. Спочатку, у юності, він славив красу природи, красу вільної людської думки, чистих почуттів дружби і любові. На крилах мыслипоэт часто поринав «в таємні небесні світи». Найважливішим для співака було відчувати свою внутрішню свободу. Зустрівшись на лісовій стежці з лицарем Бертольдом, поет говорить йому:
Бачиш ти - оця діброва,
Поле, небо, син море
Це моє багатство - господарство і розкішне, і просторе.
Але не здатний Бертольд зрозуміти цих слів, бо для нього «таємний світ небесний» нічого не вартий у порівнянні з красивим замком або з графством. Лицар дивується, коли бачить великий вплив слова поета на молодь, він навіть вбачає в цьому якесь чаклунство. Минув час, і Бертольд відправляється в походи завойовувати чужі міста. Його військо супроводжує пісня про рідний край, який завжди в серці, якого ще більше безкорисливо любити вчить нас далека розлука. З уявною зв'язком з рідним краєм воїни сміливо йдуть на приступ замків і фортець. Щасливий і сп'янілий від перемог, лицар не чує тих пісень, думаючи про власну перемогу. І коли щастя відвернулося від нього і у війську почалися чвари та незгоди, Бертольда рятує глузлива пісня військових співаків про недбале воїна, який повертався додому живий і неушкоджений, так як мав у вигляді талісмана мудре пропозицію: «Удирай, поки здоровий!» Ця пісня повернула їм відвагу, а з нею і перемогу в бою. Перемогла не відвага Бертольда, перемогло слово поета з дивною, ніби, справді, ворожою силою. Отже своїм воєнним щастям вельможа зобов'язаний поетові.Коли Бертольд пропонує художнику високу, на думку пана, честь - стати придворним поетом, жити у нього в замку, бути в пошані, добробут і славу, поет з посмішкою на вустах відкидає це за
Золотих не хочу лаврів,
З ними щастя не здобуду.
Якщо ними увенчаюсь,
То поетом вже не буду.
Так вирішує Леся Українка питання про незалежність мистецтва від золотого мішка, про свободу творчості художника, який повинен виражати думи і прагнення рідного народу, підтримати його в боротьбі за волю і щастя.