Підтвердьте або спростуйте думку, що поезія «Ой три шляхиширокії...» співзвучна з українськими народними піснями.​

Відповідь:

Сміятися не можна над тим, що заподіює іншій людині неприємні відчуття. Спробую пояснити за до прикладів. Якщо людина послизнулася на вулиці і впав, він збентежений, йому боляче і соромно, але багато перехожих відкрито сміються. Я не розумію такого. Тут не можна сміятися. Не можна сміятися над помилками і промахами, над фізичними і психічними вадами, над бідністю і нещастям, над розчаруваннями і невдачами.

Ще не можна висміювати таємне. Не можна сміятися над чужими мріями, емоціями та почуттями.

Відповідь:

1-Д, 2-Г, 3-Д, 4-В, 5-Г, 6-Г, 7-Б, 8-Б, 9-В, 10-В, 11-В, 12-Г

Пояснення:

цитати:

1. А ось так: якоїсь доброї години гляне сонце iз свого вiконечка вниз, побачить, що там i земля, i люди, i худiбка, i птиця помарнiли i скучили за весною, та й спитає мiсяця-брата, чи не пора землю вiдiмкнути?

2. "Гуси-лебеді летять" - це автобіографічна повість.

3. Жiнка, схрестивши руки на грудях, боязко озирнулась, шукаючи дворища, яке б не ощирилось на неї собарнею, а дитя недовiрливо, спiдлоба дивилось на мене I тут я згадав про своє насiння. Вийняв жменю i подав малому. Вiн обома ручатами схопив зернята, а потiм поглянув на матiр..

4. З щедрiвок, якi взимку виспiвувались пiд вiкнами добрих людей, я знав, що за плугом навiть сам бог ходив, а богоматiр носила їсти орачам.

5. Сусiди не раз, смiючись, згадували, як на замовлення вiн робив нашому пановi фiгури апостолiв Петра й Павла

6. — Тодi продай, Панасе, корову.     — Корову!? Ти що?.. — У хижцi одразу стало тихо, бо хто не знає, що таке корова у бiднiй селянськiй сiм'ї? Навiть мати примовкла...  Згодом батько змирився, що йому й далi доведеться вбожiти — продав корiвчину, а я пiшов учитися...

7. — Знаєш, чому сойка нiяк не може долетiти до вирiю?   — Чому?  — Бо в неї в головi нема однiєї клепки: пролетить день, а потiм неодмiнно хоче взнати, скiльки ж вона вiдмахала верст, — i летить назад.

8. Не знаю чого, але в селi подейкували, що дядько Микола десь був знайшов перо жар-птицi.

9. Коли ж, прокинувшись одного ранку, я побачив за вiкнами снiг, усе в менi похололо: як же я тепер пiду до школи? — Як же йому, горопасi, без чобiт? — болiсно скривилася мати.

10.  А ми з Любою, узявшись за руки, йдемо до школи, iдемо по тих свiжих колiях, що залишились на бе-резневiй дорозi

11. — От i принесли нам лебедi на крилах життя, — говорить до неба i землi мiй дiд Дем'ян.

12. Вмiла качка якось i в людях розбиратись.