Твір істина та фальшиві цінності людини, пов'язати з твором климко або любим твором! дуже треба, дякую напед!

ГОЛОВНАДОДАТИ ТВІРНАМ ТРЕБУЮТСЯ!НАШ ФОРУМТВОРИ ВІД “А” ДО “Я”

Ви тут: Головна » Твір на тему: «Істинні і фальшиві цінності у житті людини»
ТВІР НА ТЕМУ: «ІСТИННІ І ФАЛЬШИВІ ЦІННОСТІ У ЖИТТІ ЛЮДИНИ»

4.69/5 (93.70%) 181 голос[ов]

Життєві цінності людини не тільки визнаються більшістю свідомих громадян, а й державою, а також міжнародним співтовариством, які представляються міжнародними міжурядовими організаціями. Всі ці цінності закріплені в законодавствах країн і актах міжнародних організацій, до цих цінностей відносяться життя і здоров’я людини, різні соціальні та суспільні цінності та багато іншого. Але в цілому питання з цінностями ускладнюється через те, що кожна людина має якісь власні та індивідуальні цінності, і вважає їх найбільш важливими особисто для себе. На жаль, не всі люди розумні і мудрі, а тому деякі з них поділяють фальшиві цінності. Тому питання дослідження і поділу істинних і фальшивих цінностей у житті людини дійсно актуальне.

Справжні цінності для людини необхідно визначати з точки зору вічності. Вічні цінності, ті, які були актуальні протягом всієї історії, і ті, які були завжди важливі і навіть невід’ємні для людей, і є істинними. До таких дійсно можна віднести цінність життя людини. У всі часи життя було і вважалося найбільшою цінністю, а смерть сприймалася як очевидне зло. Люди готові на самі сміливі вчинки, щоб зберегти своє життя і життя своїх близьких. Важливо зауважити, що для кожної людини повинна бути цінне не тільки власне життя, а й життя його близьких. На друге місце після життя в шкалі цінностей необхідно поставити любов. Життя людини дуже непросте, в ньому постійно необхідно вносити щось цікаве, щоб воно не ставало нестерпним. Саме любов наповнює людське життя змістом, вносить в життя істотну різноманітність, і тому настільки цінна.

Фальшиві цінності, точно так само, як і істинні, кожен в змозі визначити для себе сам, але все ж дещо необхідно вказати. Думається, що в сучасному світі перебільшена цінність грошей. Без їх великої кількості прожити, звичайно, складно, але цілком можливо, і таке життя цілком може бути щасливим. Безумовною фальшивою цінністю є статус у суспільстві. У сучасному світі всі люди визнаються рівними, тому прагнення одних стати вище за інших завдяки якимось штучним чинникам є фальшивим.

Кожна людина володіє своїм розумом і свідомістю, щоб визначати для себе як істинні, так і фальшиві цінності самостійно. Водночас історичний розвиток суспільства дає людині орієнтир, який обов’язково повинен вказувати кожному, що для нього істина, а що фальш.

Вы будете смеяться, но всё что связано с Тарасом Шевченко и его «Кобзарём» напрямую связано с одним из методов захвата власти в чужой стране. Я подробно покажу это ниже мне в этом простой и логичный анализ прижизненных и последующих изданий его произведений.Что то странное творится и с «Кобзарём» и с его автором.При жизни Т. Г. Шевченко было несколько изданий «Кобзаря»:— первое, в 1840 году в Санкт-Петербурге, книга насчитывала всего 20 страниц;— второе издание было в 1844 году вместе с поэмой «Гайдамаки», под общим названием «Чигиринский кобзарь», и появилось исключительно потому, что сама по себе поэма «Гайдамаки» изданная в 1841-1842 году, почти не продавалась, а с 1844 года шла в «нагрузку» ко второму изданию «Кобзаря»;— третье издание было уже в 1860 году, уже после возвращения Шевченко из москалей (из солдат), обратно в Питер.Но вот что интересно, ни одно прижизненное издание «Кобзаря»  простому человеку посмотреть нереально! Даже фотокопии нормальной нет, что бы можно было посмотреть на каком же всё таки языке писал свои вирши нынешний «классик украинской литературы». Я даже больше скажу, даже посмертные издания «Кобзаря» практически отсутствуют до советского времени, а те что есть – почему то были составлены, отредактированы и переведены (!) во Львове (в то время Львов это не Россия, не Украина, а Австро-Венгрия!)!Хотя прямо о переводе трудов Шевченко не написано, а написано «выверено» по, внимание (!) «оригинальным рукописям Шевченко»!

Объяснение:

Синтаксичний розбір складносурядного речення

1.  Зазначити, що речення складне, сполучникове, складносурядне.

2.  Дати характеристику речення за метою висловлювання (розповідне, питальне чи спонукальне) та інтонацією (окличне чи неокличне).

3.  Визначити всі члени речення.

4.  Визначити кількість сурядних частин, що входять до аналізованого речення.

5.  Визначити смислові відношення між сурядними частинами (єднальні, протиставні, зіставні чи розділові) і відповідний тип сурядних сполучників, що їх зв’язують.

6.  Пояснити розділові знаки між частинами речення.

7.  Побудувати схему складносурядного речення.

Зразок усного розбору

Віки Летять, а В Неозорнім Морі Єдине Сонце Для землі Горить (П. Филипович).

Речення складне, сполучникове, складносурядне, розповідне, неокличне. Складається з двох частин: перша - Віки летять; друга – В неозорнім морі єдине сонце на землі горить. Перша і друга частина за змістом зіставлені і поєднані зіставно-протиставним сполучником А. Між частинами складносурядного речення ставиться кома.

Зразок письмового розбору

Речення скл., складносур., розпов., неокл., 2 частини, з’єдн. зіст.-протист. спол. а. На письмі між частинами – кома.

[ ], а [ ].

А а

Синтаксичний розбір складнопідрядного речення

1.  Зазначити, що речення складне, сполучникове, складнопідрядне.

2.  Дати характеристику речення за метою висловлювання (розповідне, питальне чи спонукальне) та інтонацією (окличне чи неокличне).

3.  Визначити всі члени речення.

4.  Назвати головну і підрядну частини, поставити питання від головної до підрядної.

5.  Визначити характер залежності підрядної частини від головної.

6.  Назвати засоби поєднання підрядної частини з головною (сполучники чи сполучні слова).

7.  Пояснити розділові знаки між частинами складнопідрядного речення.

8.  Побудувати схему речення.

Зразок усного розбору

Як тільки Харитя Увійшла Межи жита, Гарний Краєвид Зник (М. Коцюбинський).

Речення складне, сполучникове, складнопідрядне; розповідне, неокличне. Головна частина – Гарний краєвид зник, підрядна – Як тільки Харитя увійшла межи жита. Підрядна частина відповідає на питання З якого часу? й залежить від головної частини в цілому. Підрядна частина часу в реченні стоїть перед головною частиною й поєднується з нею складеним сполучником Як тільки. Між головною і підрядною частинами складнопідрядного речення ставимо кому.

Зразок письмового розбору

Речення скл., спол., складнопідр.; розпов., неокл. Гол. ч. – Гарний краєвид зник. Підр. ч. – Як тільки Харитя увійшла межи жита; з якого часу?; залеж. від гол. ч. в цілому, стоїть перед гол. ч., поєдн. сполучн. Як тільки; між гол. і підр. ч. - кома.