Твір-опис на тему моя вулиця будь-ласка дуже треба

У місті моєму багато різних вулиць: і великі, і маленькі, і широкі, і вузькі, з високими будинками, і не дуже, але рідна мені вулиця тільки одна.
Історію появи свого двору я не знаю, мої батьки жили в іншому місті (районі), але я знаю безліч подій, які відбувалися на моїй вулиці, знаю кожне дерево, кожен затишний куточок, куди можна сховатися під час гри в хованки. Я знаю практично всіх дітей свого двору. Разом ми часто влаштовуємо різноманітні змагання, граємо, жартуємо, розмовляємо.
Я люблю свою вулицю в будь-який час року. Навесні на деревах розквітає бузок, від цього все навколо просочується приємним ароматом квітів. Влітку весь двір стає схожим на мурашник, бо на вулиці з'являється багато людей, тому що всі жителі виходять погрітися на сонечку. Восени двір забарвлюється в усі відтінки червоного і жовтого, стає надзвичайно красиво. Взимку всі засинає і навколо стає тихо.
Моя вулиця - це те місце, до якого я ставлюся з особливим почуттям. Вона мені дуже дорога, тому що тут я ріс, знайомився з новими людьми, багато чому навчився. Саме з моїм двором пов'язано багато щасливих і радісних моментів мого життя. Моя вулиця назавжди залишиться в моєму серці незалежно від того, де я буду жити в майбутньому.

Любов, у моєму розумінні, це велике, святе почуття, що може випробовувати людина, найвища нагорода, дана нам Богом. А в одному із припущень И. А. Буніна : любов - це, коли хочеться того, чого немає й не буває, із чим я теж абсолютно згоднаНаскільки сильним потрібно бути людиною, щоб пережити нерозділену любов? Тримати або відпустити? Забути або пам'ятати? Цими питаннями задаються багато поетів у своїх добутках. Бунін у циклі добутків "Темні алеї",Пушкін, Куприн. У їхніх творах ми бачимо любов нерозділену, нерівноправну, неможливу. "Любов - легалізований наркотик, нічим інших не гірше й не краще, але ви його в продажі не знайдете - рецепт вам може виписати лише випадок, а випадок зовсім стражденних не лікує, рецепт наосліп видає комусь - він може зцілити й скалічити, продовжити року й обірвати мінути... " Слабкі не витримують стільки емоцій і таку буру почуттів, хтось шукає заспокоєння в алкоголі, у розгульному життя, а хтось і зовсім іде в мир іншої. Любов - це потужний струмінь, під напором якої не кожний може встояти.Я не знаю, на щастя або на жаль, але мені не довелося пережити нерозділену любов, може навіть, і саму любов. Цілком можливо те, що було в мене, - це всього лише жалюгідна пародія, незначна копія того чарівного почуттяНе варто боятися любові можливо, вона теж постукається у ваш будинок. Прийміть її таку, яка вона є, і не женете.

Объяснение:

А ось ця історія сталася з ним у Відні. Їхав він своєю машиною, але правил не звик дотримуватися. Нерідко жартував, мовляв, в Англії вони одні, у Америці зовсім інші, і в Австрії, мабуть, теж місцеві нюанси мають. Отож, порушення помітили поліцейські, які, зупинивши машину, стали вимагати, аби Кротон сплатив штраф. Грошей він заробити ще не встиг, тож пожартував, мовляв, завтра виступатиме на сцені, а післязавтра розрахується. Але стражі порядку були невблаганними та принциповими. Не церемонячись, пов'язали Фірцака та й повезли у в'язницю. І хоча гість-закарпатець переконував, що він – артист, що він – Кротон, але такі аргументи на «тамтешніх» поліцейських не вплинули – Івана Силу таки «заперли...» 

Коли зостався сам у чотирьох стінах, за відсутності наглядача виламав грати. Та ще й покрутив їх у баранячий ріг. Пройшовся гордовито коридором, з'явившись, урешті, в кімнаті чергового по в'язниці. Той із подиву ледь зі стільця не впав. Вичитавши підлеглого за ненадійно зачинені дверні засуви, відвів затриманого до начальника поліції. І тільки тоді, за до перекладача, з'ясувалося, хто такий цей клопітний і ядерний чолов'яга. Кротона одразу ж випустили, вибачилися за непорозуміння. А наступного дня сам начальник поліції з дружиною прийшов на виступи Фірцака, і так щиросердно, як той, ніхто йому не аплодував. Навіть букет красивих квітів подарував учорашньому своєму «підопічному»